Зазвичай таке традиційне напутнє слово добрі люди бажають рибалці перед виходом на водойму знайомим, або рідним рибалкам. Хоча минулої неділі на ставку у Собатині довелося почути і жартівливу версію:
– Дружина, проводжаючи, питала, – із малопомітною посмішкою ділиться із друзями молодий чоловік, – коли повернуся?
– О шостій, або о сьомій – пообіцяв їй.
– Ранку, – перепитала.
Остання фраза викликала загальне емоційне збудження всіх, хто почув цю версію домашніх проводів.
Такий доброзичливий настрій панував між учасниками змагань із риболовної майстерності, що його традиційно у цю пору року проводить районна організація Українського товариства мисливців та рибалок на своїй базі у Собатині. Практично всі низові колективи представили команди, до складу яких входили найкращі майстри вудки, гачка і сачка із усіх куточків Іршавщини. Серед учасників змагань були і такі, хто привів із собою дітей, отож на південному березі ставка змагалися юніори.
Коротким напутнім словом голова районної організації Іван Барнак дав старт черговому турніру:
– Ми підтримуємо добрі традиції і сподіваємося, що незалежно від індивідуальних результатів змагання пройде як завжди, хоча й азартно, але у товариській приязній атмосфері.
Головний суддя змагань Юлій Керечанин оприлюднив умови, за якими боротимуться учасники турніру за призи. Після — представники команд «наосліп» витягували номерки, за якими на пронумерованих ділянках берега ловитимуть рибалки.
Після того, як майже сотня любителів риболовлі зайняли свої позиції, Юлій Карлович свистком дає старт змаганням. Два береги ставка навпроти бази у Собатині щільною людською вервечкою немов живим намистом, наїжачилися вудками над тихим плесом. Снасті у рибалок на будь-який смак і гаманець: від простих – до вартісних, у кількасот доларів. А що вже говорити за наживку. Проте, головне у рибалки – вміння та удача.
Перші хвилини із двогодинного відрізку часу минали майже у повній тиші. Тільки згодом учасники змагань, немовби скинувши вранішню скутість, розпочали перемовлятися, обмінюватися жартами, спогадами, а відтак – і посланцями від команди до команди. Росяну доріжку над ставком топтали періодично і організатори змагання Іван Барнак, Петро Олійник, Юлій Керечанин, Тарас Краснов, їх помічники – єгері районної організації УТМР Іван Попович, Олександр Бажів. А від громадськості пильне око час від часу тримав на учасниках турніру один із старійшин організації Василь Кополовець із Довгого.
Якщо на початковому етапі час ніби розгойдувався, то вже, як пішла друга година, азарт опановував чимдалі більше коло учасників. Із кінця в кінець вістка про більш або менш удачливих переносилася ніби сама собою. Переважна частина спортсменів-любителів добре знайомі між собою, отож більше обговорювали не так майстерність один одного, як місце розташування команд. Та як би там не було, а вже перед самим обідом, час відведений рибалкам, немов циганська «копійка» із Собатина до траси біг із неймовірною швидкістю. Слід зауважити, що на прохання учасників організатори до двох годин стандарту змагань додали ще півгодини. Та скільки не лови, а вудки сушити все-таки час.
Потрійною треллю хвилями рознісся над ставком звук суддівського свистка. Змотується волосінь на вудках, пакуються до сумок та рюкзаків інші снасті і, як правило, викидається в озеро не використана різноманітна наживка.
Настає пік напруги. Прискіпливо учасники змагань звіряються із Юлієм Карловичем та Тарасом Володимировичем у пильності щодо розміщення стрілки на вазі. Найбільш заїдливі, амбіційні та з реальними претензіями на призи незмінно супроводжують суддівську бригаду до останнього номера. Інколи не витримують напружені нерви, зашкалють емоції, але це всього тільки на якусь мить. Об’єктивність суддів не викликає ні в кого сумнівів.
Після дорослих учасників прийшла черга зважити улов юніорів. Переживання можна було читати тільки на дитячих обличчях. Вони мовчки спостерігали за процесом зважування та лише блимали тривожними іскорками в очах…
Поки члени оргкомітету заповнювали протоколи змагань, грамоти і дипломи учасники жваво обговорювали, як проходило свято риболовецької майстерності, бо саме так можна назвати ці змагання. Переможцем визнано Загатський низовий колектив, друге місце зайняли іршавчани, а бронза дісталася Кам’янському. Призом за найбільшу спійману рибину нагороджено Іллю Полянка із Сільця. Приз найстаршому – Віктору Петухову із Великого Раківця а найбільш активним визнано Василя Кополовця із Довгого.
Серед юніорів п’єдестал відповідно розділили між собою команди в такій послідовності: Білківський низовий колектив, Малораковецький, Кам’янський. Не залишилися без відзнак і наймолодші рибалки – семирічний Ігор Гуляна із Заріччя та Віра Барнак із Іршави.
Були й інші призи та нагороди, але серед найбільше схвалених загалом – представнику родини Терновцій із Кам’янського, бо саме завдячуючи багато в чому його матеріальній підтримці, вдалася святкова атмосфера змагань.
Михайло ІСАК
