Версія для друку Версія для друку

Василь Білей:АКВАРЕЛІ і ПАРАЛЕЛІ

Зустрічі із творчими особистостями майже завжди стають приводом до несподіваних одкровень. Навіть коли приводом до них служать цілком прикладні речі, буденні причини. Так сталося і в недавньому випадку із Василем Білеєм, нашим молодим земляком, який живе і творить у Києві.
Уважний читач НЖ застеріг цього року дві невеликі фото анотації про відкриття у столиці країни серії меморіальних дошок визначним діячам української історії. Автором двох із них: Василеві Макуху і Євгену Гребінці став Василь Васильович. У святкові Великодні дні він навідався до рідних у Суху, що дало можливість зустрітися та особисто передати кілька примірників районного часопису митцеві. Розмова за чашкою кави, нехай і затягувалася, зате ніяким чином не могла вмістити всі бажані теми: про дещо говорили більш детально, про інше – перескакуючи, як по валунах, через річку, над якою – його батьківська хата. Чомусь згадав про недавню виставку акварелей, проведену Закарпатською організацією Спілки художників України.
Василь у відповідь згадав кілька власних пленерів із самодіяльним художником із Кушниці Михайлом Дочинцем в околицях рідної Сухої. Ноутбук під рукою дозволив «відкрити» невеличку персональну вже Білейову акварельну виставку. Впізнаваний Дочинців силует за мольбертом, наступна – батьківська вівчарська хатинка. Закуток сусідського обійстя із містком через потічок. Від усього цього, детально прописаного, дихало весняною свіжістю, світла ніжна зелень заповнювала святкову кімнату ароматами леготу, атмосфера настроювала на продовження спілкування. Слова і речення розвивали тему, розширювали, здавалося, географічний діапазон, а насправді виявлялося – світоглядний. Знайшли улюбленого для обох Михайла Булгакова.
Правда, митець Василь Білей ніби переніс частину дерев ранньої весняної пори із-під рідного Кука в уже не менш рідний Київ – у Святошинський район. Географічно, історично він пізнає столицю, її знакові місця. Серед таких відкрив для себе, а вже відтак і для нас серією акварелей із Святошина. Виявляється, на самому початку минулого століття родина Михайла Булгакова винаймала у цій місцевості, яка вважалася тоді передмістям Києва, дачу. Дуби на малюнках Василя Білея якраз десь такого віку. Відомо, за дослідженнями літературознавців та біографів, що Михайло Опанасович широко використовував у своїх творах автобіографічні елементи. Не чужий цьому мистецькому прийомові і Білей.
Не таке уже й давнє знайомство із цим молодиком все-таки дозволяє зробити певні судження про його характер. Щоразу у його не надто часті приїзди додому він встигає не тільки зафіксувати рідні краєвиди, але й обов’язково взяти участь у домашніх сільськогосподарських роботах. Від кого це в нього не доводилося запитувати. А от біографи Михайла Булгакова стверджують, Варвара Михайлівна (мати письменника) була гарною мамою, а також добрим вихователем. Могла зайняти якимось ділом, вважаючи, що людям не можна байдикувати.
Василь Білей не б’є байдики. Саме тому, мабуть, щоразу при спілкуванні дає нам своєрідний інформаційний привід.

Михайло ІСАК.

Ваш отзыв

Ваш коментар