Версія для друку Версія для друку

Казкова правда життя

Василь Шкіря. Шаркань. Повісті-фентезі та казки. – Ужгород: Карпати, 2017. – 192 с.
Якось так сталося, що традиційних героїв українських казок раптом витіснили на маргінеси герої чужинські. Добрий Котигорошко поступився місцем Шрекові, котика і півника відтіснили Маша і ведмідь, а солом’яний бичок і коза-дереза пасуться десь далеко на невідомих, прихованих від оцифрованого світу полях. Наші діти читають менше, натомість більше дивляться мультиків. А сучасних добрих українських мультфільмів тепер нема. Як нема фільмів художніх, як нема на екранах нашої пісні – її вижив із ефіру проросійський шоу-біз.
Хтось із такою ситуацією мириться. А от Василь Шкіря, «впертюх», як його назвав у своїй передмові до книжки Євген Баран, не бореться із ситуацією, а просто робить добросовісно свою справу – творить добрі казки. Щирі, яскраві, наповнені любов’ю неповторні історії, які ненав’язливо виховують, захоплюють унікальністю сюжету, несуть дещицю патріотизму у кожне юне серце. А ще його твори наповнені народною мудрістю, з допомогою якої, виявляється, так легко впливати на дітей, формуючи їхні душі чуйними і милосердними: «…позбиткуєшся над пташиним гніздом – грім впаде на хату, розіб’єш мурашник – матимеш воші, рватимеш без потреби квіти – випадатиме волосся…».
Василь Шкіря працює у царині казки більше тридцяти років. Його книги у дитячих бібліотеках Закарпаття настільки зачитані і стільки разів реставрувалися, що дивуєшся. Певно, книги жодного іншого автора не є тут такими затребуваними. У чому ж його секрет?
Мабуть, починаючи з найперших своїх казок і перших книг, Василь Васильович знайшов свою нішу – він творить сучасну соціально-побутову казку. Це мікс, коктейль, суміш історій реальних, повістей життєвих і казковості. Суміш, яка допомагає вийти із ситуації, знайти розраду, повернути віру у справедливість, якої нема у реальному житті, але яка так необхідна нам, навіть дорослим, не кажучи вже про дітей. Ще у перших розповідях казкаря були присутні електровіник, мобілка, телевізор… Можливо, саме тому, Василь ідентифікує свої творіння як «повість-фентезі».
Як би там не було, а «Василь Шкіря з настирливістю і відчайдушністю казкового богатиря пише казки у країні, яка забула, що таке казка», – стверджує Євген Баран, який хотів би, щоб його діти читали казки саме цього автора.
Я ж акцентую увагу читача тільки на казці, яка дала назву книжці. Шаркань – це дракон, змій, який живе у Карпатах, має дванадцять голів, невеликі крила, червоні очі, вивергає полум’я, літає над світом і тримає у страхові усіх жителів. Вірніше, тримав у часи давні. А тепер, коли сучасна людина озброєна літаками, ракетами і бомбами, настрашене чудовисько саме ховається в печері. Про нього ніде і нічого не чути. І ось, дівчина Оксана, онучка карпатської знахарки, яка перемагає у битві екстрасенсів не завдяки чорній магії, а з допомогою птахів, які дають їй усю необхідну інформацію, вирішує знайти того шарканя у лісі. Вона бере з собою у небезпечну подорож журналіста районної газети Василя Бужору (один із псевдонімів самого автора казок), щоб той зробив потім цікавий матеріал для преси.
І як ви думаєте, шановні читачі: для чого дівчина іде шукати чудовисько? Для того, щоб із допомогою тих таки птахів перемогти його? Для того, щоб позбавити його усіх дванадцяти голів? Для того, щоб звільнити жителів від страху, що чудовисько сіє по горах і долах? Якщо ви так думаєте, то ви помиляєтеся. То ви давно не читали Василя Шкірю. Бо він не переказує народну казку – він творить свою, використовуючи традиційних героїв та антигероїв нашого народу!
Дівчина з кореспондентом хочуть навідатися до шарканя, щоб сфотографувати його, описати і занести до «Червоної книги України» як рідкісну істоту, що може зникнути з лиця землі. Отакі от справи, малята. А ви думали!
У книжку входять також повісті-фентезі, які раніше вже публікувалися у інших книгах автора: «Чорна кішка з червоню пов’язкою і порожнім відром», «Чупакабра», «Таємниця Смерекового замку», а також п’ятнадцять казок про хитру дружину, босорканю, вівчарика, Івана-силу, дідуся-синоптика, Нехая, братів-розбійників, золоторогого оленя, маленьке чортеня та інших реальних і не дуже героїв.
Василь Шкіря із журналістською прискіпливістю пише про речі життєві та актуальні, болючі та гострі… Тут є і наші економічні негаразди, і заробітчанство, і соціальні проблеми, і багато чого такого, чого б ми хотіли позбутися. У житті нам це вдається не часто. А от у казках Василя Шкірі завжди все закінчується добре.
А завершити цей невеличкий відгук хочеться ще однією мудрою цитатою із книги: «Ніколи не поспішай, бо наздоженеш біду. Не лінуйся, бо біда наздожене тебе».

Василь Кузан

Ваш отзыв

Ваш коментар