Версія для друку Версія для друку

Життя, пов’язане зі спортом

Серед помітних особистостей, які присвятили своє життя служінню громаді, був Андрій Савко з Іршави. Усе своє життя він пов’язав зі спортом. Водночас він був активним дописувачем районної газети «Нове життя», на сторінках якої свого часу започаткував і вів рубрику «Спортивний рух на Іршавщині», творцем і безпосереднім учасником якого був сам.
Народився А.А. Савко 15 квітня 1942 року в с. Білки. Вже з самого дитинства він виділявся серед своїх ровесників фізичною силою.
Андрію Андрійовичу пощастило на добрих і щирих серцем людей. І серед тих, хто допоміг обрати життєву дорогу – всесвітньовідомий силач Іван Фірцак-Кротон з Білок. Спостерігаючи, з яким поривом і відданістю хлопець ставиться до фізичного виховання, Іван Федорович мовив:
Спортивні дані й воля до перемоги у тебе є. А це – найголовніше у спорті. Техніку можна набути.
У ті часи мало хто з білківських школярів мріяв бути схожим на свого земляка, який демонстрував надзвичайну силу. Він неодноразово ставав чемпіоном празького клубу важкоатлетів «Прага-Бубенец», а згодом став чемпіоном Чехословаччини з рукопашної бою та важкої атлетики. Йому аплодували в 64 країнах світу. Ним захоплювалися в США, Бразилії, Канаді, Великобританії, Франції, Німеччині, Австрії, Іспанії…На схилі літ верховинський богатир часто навідувався у школу, допомагав юнакам дружніми порадами, вчив спортивним азам. Бо одне діло мати силу, інше – вміло і корисно використати її.
Разом із А.А. Савком серйозно займалися штангою і його ровесники: Євген Горзов, Олександр Ігнатко, Євген Зейкан, Петро Попович, а також сини Кротона – Микола та Іван.
Як заохочення, Іван Кротон потурбувався про те, щоб після закінчення Білківської середньої школи Андрія прийняли на роботу в місцевий комбінат харчової промисловості.
А.А. Савко дуже радів за таку турботу. У ті післявоєнні роки влаштуватись на роботу було нелегко. Головне, на що, напевне, І.Фірцак-Кротон розраховував, це залучення юнака до участі в сільських, районних, обласних та республіканських змаганнях. У ті часи, на відміну від теперішніх, розвитку спорту приділялась велика увага.
Андрій Савко не надавав перевагу якомусь окремому виду спорту. Він був людиною всебічно розвиненою. Крім важкої і легкої атлетики, успішно виступав за сільський футбольний клуб «Колгоспник», який свого часу був у Білках. Як дорогу реліквію зберігав армійську грамоту на кубок міста Рівне.
А.А. Савко був триразовим чемпіоном області з гирьового спорту та призером чемпіонату області з важкої атлетики, чемпіоном обласної ради спортивного товариства «Колос». У березні 1965 року, вже після армії, на конференції сільського спортивного товариства його було обрано головою. Роботи було чимало. Найперше він створив секцію з важкої атлетики. Це було зроблено для того, аби продовжити славні білківські традиції. Крім того, вперше в районі створив секцію гирьового спорту, який, до речі, був до того в районі майже невідомий.
Та одного ентузіазму, який опанував Андрій Савко, звісно, було замало. Потрібні були знання. І він у 1972 році успішно закінчує Львівський інститут фізичної культури. А в 1976 році він був призначений головою районного комітету по фізичній культурі і спорту. З його діяльністю на цій посаді в районі зроблено чимало. Успішно розвивались футбол, волейбол, гандбол, важка і легка атлетика, шахи, шашки… Згадаймо лише: Федір Капустей успішно виступав за футбольний клуб «Верховина» Закарпаття. Василь Карабиньош із Іршави став майстром спорту з важкої атлетики. Серед гирьовиків не знав собі рівних Василь Олексій з Ільниці, майстрами спорту стали Юрій Староста з Ільниці та Юрій Світлик з Іршави. Свого часу спортивної слави досягнули Іван Гецко з Ільниці, який успішно виступав за «Чорноморець» Одесу, Михайло Квак з Довгого, чий талант розкрився у луцькому «Торпедо», а також його небезвідомий земляк Іван Шопа, який залишив по собі добрий слід в львівських «Карпатах». А хіба можна не згадати Віктора Пасулька з Ільниці, який приміряв форму колишньої збірної СРСР.
Звичайно, Андрій Андрійович не приписував собі успіхи спортсменів. У кожного з них були свої тренери і наставники. Але все здійснювалось за його керівництва у районі фізичною культурою і спортом. Старше покоління іршавчан добре пам’ятає різні спортивні змагання, які в той час проводились в районі. Це – «Хто ти, майбутній олімпійцю?», крос на приз районної газети «Нове життя», футбольні баталії на приз «Шкіряний м’яч», масовий легкоатлетичний пробіг «Від села – до села». А ще – змагання на приз двічі Героя соціалістичної праці Ю.Ю. Пітри, всесвітньо-відомого силача І.Ф. Фірцака-Кротона з важкої атлетики, футбольний кубок «Пролісок», спартакіада серед колективів фізкультури колгоспів, підприємств, шкіл і установ. А хіба можна забути здачу нормативів ГПО (готовий до праці й оборони). Переможців нагороджували грамотами, цінними подарунками й грошовими преміями.
Свого часу мені неодноразово доводилося бувати вдома в Андрія Андрійовича. Він з гордістю показував численні подяки, грамоти і дипломи. На видному місці у нього були медалі «За відмінну роботу» і «Ветеран праці». Йому було присвоєно звання «Спеціаліст вищої категорії» та педагогічне звання «Старший учитель».
Уже будучи на пенсії, А.А. Савко багато працював над документами свого домашнього архіву. Вивчав, аналізував, порівнював й оцінював. Певне, в результаті багаторічної титанічної роботи в нього і зародився задум написати книги про спортивні сторінки Іршавщини. У авторському слові він скромно написав «Розповідаючи в книзі про наших громадських організаторів, тренерів футболу, окремих футболістів, які прославили себе, наш район, область, Україну на різних змаганнях найвищого гатунку, хочеться піднести їх на високий професійний рівень, щоб наші нащадки знали про них, знали їх людські якості, бо вони чесно, добросовісно і самовіддано служили своїй улюбленій справі».
Втім, у А.А. Савки було ще одне захоплення – флора і фауна. Вдома він вирощував кролів і голубів. Мріяв стати мисливцем. Мрія здійснилася 1973 року, коли був зарахований членом Українського товариства мисливців і рибалок.
Уже після смерті побачила світ його книга «Мисливство та рибальство на Іршавщині». А.А. Савки не стало – пішов у потойбічні світи 15 грудня 2013 року. Та пам’ять про нього назавжди збережеться в серцях тих, хто його знав.

Василь ШКІРЯ.

Ваш отзыв

Ваш коментар