Історична частина Ужгорода багата на пам’ятні знаки знаменитим землякам, переважна частина яких увічнює імена митців та громадсько-політичних діячів. У цій доступній для усіх найбільш демократичній мистецькій галереї барельєф Юрія Михайловича Сака ще довго матиме осібне місце. На будинку 19 по вулиці Капітульній 7-го квітня у сотий день народження видатного педагога, вченого, чиє ім’я відоме світовому науковому співтовариству, що спеціалізується у класичній філології, відкрито меморіальну дошку. В урочистих заходах взяли участь заступник голови – керівник апарату обласної державної адміністрації Олександр Петік, син відомого українського вченого Олександр Юрійович, автор проекту, заслужений художник України Богдан Корж, відомі у науковому співтоваристві та громадських колах Ужгорода постаті.
… Дванадцятий, наймолодший син у сім’ї мельника Михайла Сака із Броду народився 1917 року на Благовіщення, і найближчим святом було великомученика Георгія Побідоносця, на честь Юрія і охрестили його — залишився одним із тієї половини дітей, що вижили. Він любив своїх сестер і брата – Марію, Михайла, Олену, Терезію і Ганну. Найстаршу Марію доля віддала у Затишне – Тошнодь, а інші залишилися в рідному селі. Окрім брата, сестри жили на одній вулиці, колишній Шорянській – теперішній Миру. Впродовж років мав добру звичку – відпочивати у родичів, вірніше у милої серцю сестри Олени. Не одне літо провели тут сини Михайло та Олександр. І мали певний обов’язок – неодмінно побувати на місцевому кладовищі і на могилах дідика і бабки запалити свічки.
Сім’я занадто рано втратила годувальника, і матері доводилося самій виводити в люди своїх голуб’ят. Уже підлітком працював у сім’ї Людвіга Цеґлейді. Господар видно з усього був не тільки заможною людиною, але і з добрим серцем, чутливою душею. Бачачи неабиякі здібності хлопця до навчання та щире бажання здобути освіту, став йому в цьому багаторічним покровителем. Спочатку в Ужгородській гімназії а потім у Празькому університеті. Пан Людвіг Цеґлейді запримітив Божу іскру не тільки в Юрієві, але і в його другові Бенедикові, який через роки став знаменитим лікарем.
Навчання в Празькому та Дебреценському університетах дають Юрію Саку диплом викладача латинської мови і літератури. В 1946 році молодого філолога запрошують на роботу в новоутворений Ужгородський державний університет. Юрій Михайлович пройшов у закарпатській альма-матері від викладача – до доцента кафедри класичних мов. Впродовж 1965-го – 1975-го років очолював кафедру французької філології та класичних мов.
Всі його наукові дослідження ставали помітним явищем у середовищі філологів-класиків, починаючи із «Сатир Персія». Книга «Інкунабули бібліотеки Ужгородського державного університету» зафіксована у бібліоколекторі Оксфордського університету. Завдяки науково-дослідницьким та перекладацьким зусиллям Юрія Михайловича сучасники мають змогу опановувати спадщину закарпатських письменників, які творили новолатинською мовою – І.Пастелія, І.Базиловича, І.Фоґарашія М.Лучкая, В.Довговича.
Постать видатного науковця заслуговує на більш широке висвітлення та збереження пам’яті про нього у земляків. Проводячи політику декомунізації, перейменовуючи вулиці, площі і сквери, ми нерідко змінюємо їх назви надаємо їм імена далеким, хоча й заслуженим діячам, нерідко забуваючи про таких, як Юрій Михайлович Сак. Тим самим ми збіднюємо власну історію, применшуємо своє місце у ній, але такі постаті у ній, як Ю.М.Сак, облагороджують нашу землю, наш народ у сім’ї європейських народів.
Михайло ІСАК.
24 Квітня 2017 6:38