Версія для друку Версія для друку

Головний архівіст району

Про таких керівників, як начальник архівного відділу Іршавської райдержадміністрації Михайло Тернинко, кажуть: пройшов Крим і Рим, і мідні труби. За його плечима – добра школа життя, різні випробування, досвід. Усяке траплялося, але він умів долати труднощі, завжди знаходив вихід із ситуації, був, як то кажуть, на бистрині життя, тримав руку на пульсі часу, пізнав по чім ківш лиха.
Народився М.І. Тернинко 13 квітня 1962 року в селі Вільхівка. Число тринадцять вважає щасливим (хоча й побачив світ на день раніше – тоді було прийнято записувати новонароджених непарним числом).
Михайло Іванович був здібним учнем. Вільхівську восьмирічну і Широчанську середню школу закінчив на «відмінно». Пізнавав світ через книги, бо комп’ютерів у ті часи не було. Найбільшим інформатором новин було радіо і телебачення. Попри це, у вільний час пропадав у бібліотеці, де черпав знання, які йому згодом знадобилися у житті.
Після закінчення школи працював у Хустській ПМК ОСС. Із 1980 по 1982 роки служив в армії в парашутно-десантній та пошуково-рятувальній службі. Має 98 стрибків з парашутом. Після солдатських буднів повернувся працювати в Хустську ПМК ОСС та вступив на заочне навчання в Ужгородський державний університет на загально-технічний факультет. У 1985 році був переведений на навчання у Львівський політехнічний інститут, який закінчив у 1988 році за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво».
Із 1986 по 1990 роки працював начальником радіоцеху по складанню селекторів каналів колгоспу «Дружба», а з 1990 по 1996 роки в КСГП «Світанок». Співпрацював з Берегівським радіозаводом «Зоря», Виноградівським радіозаводом «Електрон» та Іршавським електромеханічним заводом.
Із Михайлом Івановичем я познайомився ще тоді, коли він працював заступником голови колективного сільгосппідприємства «Світанок». То було серед кращих підприємств у районі. Займалося воно вирощуванням овочів і підсобними промислами. Не віриться, що вільхівське господарство було мільйонером. За власні кошти зводило приміщення, купувало трактори та сільськогосподарський інвентар. Люди мали достойну зарплату, не виїжджали за кордон у пошуках хліба.
У квітні 1988 року М.І. Тернинко очолив Вільхівську сільську раду. Неодноразово обирався депутатом сільради та членом виконкому. За каденцію сільського голови довелось ліквідовувати наслідки двох паводків. Після паводку 1998 року на території сільської ради разом з районним керівництвом приймав Президента України Леоніда Кучму. Складними питаннями було роздержавлення земель колективної власності, налагодження міжконфесійних відносин, будівництво православного храму, фар для священиків у греко-католицьких громадах. З «Джубликом» було не все так гладко – доводилось організовувати зустріч владики Мілана Шашіка з настоятелем громади пресвятої родини отцем Атаназієм (Михайлом Чийпешом). Відрадно те, що всі питання вирішено позитивно, і громади залишились задоволеними.
Коли у 2007 році постало питання, кому очолити архівний відділ Іршавської райдержадміністрації, вибір зупинився на М.І. Тернинкові. І це не випадково. На цій посаді повинна бути людина, яка з почуття високого обов’язку ставиться до роботи. Адже архівістика – це дуже відповідальна справа. Майже щодня звертаються сюди люди за різними довідками – про зарплату, стаж роботи, а також того, що стосується майнових і земельних питань.
– Ми завжди раді допомогти людям у пошуках необхідного, – каже М.І. Тернинко. – Стараємося оперативно задовільнити їх запити. Адже усе життя людину супроводжують документи. Документується робота, побут, відносини із суспільством. У ділових паперах знаходять своє відображення всі соціальні перетворення, вони є найважливішим засобом спілкування і відіграють роль незмінного носія інформації у майбутнє. За кожним документом стоїть людина, її доля, перспективи і соціальний захист.
Завдячує М.І. Тернинко Богу, що доля звела його з тодішнім директором Державного архіву в Закарпатській області Михайлом Делеганом. Це просто унікальна особистість, яка все своє життя присвятила вивченню історії рідного краю на матеріалах архівів. Написав ряд важливих досліджень, видав книги. Михайло Васильович – член археографічної комісії Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, представляє Всеукраїнське товариство «Історичні джерела» в Закарпатській області. У 2008 році мав нагоду разом з директором Держархіву в Закарпатській області зустрітись з головою архівної служби України. Підтримує М. І. Тернинко хороші професійні зв’язки із нинішнім директором Держархіву в Закарпатській області М.Д. Місюком, який є фахівцем своє справи, має дружні стосунки із архівними установами Угорщини та Румунії, є сучасним керівником європейського зразка.
– Основним завданням відділу є, – каже Михайло Іванович, – реалізація державної політики в галузі архівної справи, здійснення управління архівною справою на території району, координація діяльності державних органів, підприємств, організацій, установ з питань архівної справи і діловодства, забезпечення централізованого тимчасового зберігання документів, нагромаджених у процесі документування службових, трудових або інших правовідносин юридичних і фізичних осіб, що належать до Національного архівного фонду.
Відповідно до покладених на відділ завдань складає і за погодженням з Державним архівом Закарпатської області подає на затвердження в установленому порядку проекти державних цільових програм, затверджує плани розвитку архівної справи в районі, забезпечує їх виконання.
Працівники архівного відділу перевіряють роботу архівних підрозділів і служб діловодства в органах державної влади, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності з метою здійснення контролю за дотриманням строків зберігання архівних документів, вимог щодо умов їх зберігання, порядку ведення обліку та доступу до них, надає зазначеним підрозділам і службам методичну допомогу в організації діловодства та зберігання документів, надає методичну допомогу підприємствам, установам й організаціям з упорядкування документів та використання відомостей, що містяться в них, розробляє методичні посібники з архівної справи та діловодства. Водночас відділ видає архівні довідки, копії документів та іншим шляхом задовольняє запити фізичних і юридичних осіб, переглядає в установленому порядку рішення про обмеження доступу до документів, забезпечує у разі виявлення в архівних документах недостовірних відомостей про особу, на вимогу фізичних осіб, доручення до архівних документів письмового обґрунтованого спростування чи додаткових відомостей про особу.
У відділі працює троє чоловік. Наразі тут зберігаються документи 126 фондів, з них 39 періоду Незалежності України. 109 фондів управлінської документації налічують 28659 одиниць зберігання, у 17-и фондах зберігаються документи з кадрових питань (особового складу) в кількості 7736 одиниць зберігання.
У головного архівіста району М.І. Тернинки, звісно, все ще попереду. Треба виходити на європейський рівень, зокрема деталізацію документів, тобто створення електронної бази архіву.
У сімейному плані в М.І. Тернинки теж склалося добре. У нього чудова дружина, Марія Юріївна, троє синів – Іван, Михайло та Юрій. Вони – надійна опора в житті. А щодо магічного числа тринадцять, то на це мало хто зважає. У Михайла Івановича, крім дружньої родини, є чимало надійних друзів, які, безумовно, привітають в цей день, побажають йому міцного здоров’я і многая і благая літ.
Василь ШКІРЯ

Ваш отзыв

Ваш коментар