Версія для друку Версія для друку

Як створити дитячий будинок сімейного типу

Дитячий будинок сімейного типу створюється з метою забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Загальна кількість дітей (власних та вихованців) у дитячому будинку не повинна перевищувати 10 чоловік.
Вихованці перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі I-IV рівня акредитації – до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.
Батьки-вихователі – особи, які беруть на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Батьки-вихователі є законними представниками інтересів дитини без спеціальних на те повноважень.
В першу чергу до дитячого будинку сімейного типу влаштовуються діти, які перебувають між собою в родинних стосунках, за винятком випадків, коли вони за медичними показаннями або з інших причин не можуть виховуватися разом. Батьки-вихователі повинні бути поінформовані про стан здоров’я кожної дитини, яка влаштовується на виховання та спільне проживання в сім’ю.
За вихованцями зберігаються пільги та державні гарантії, встановлені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Кандидати у батьки-вихователі повинні пройти навчання, яке організовується центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, і лише після отримання позитивного висновку про можливість виховувати дітей вони можуть клопотати про створення дитячого будинку сімейного типу.
Рішення (розпорядження) про створення дитячого будинку сімейного типу приймається районною державною адміністрацією за місцем проживання батьків.
З метою прийняття відповідного рішення (розпорядження), особою або особами, що виявили бажання створити дитячий будинок сімейного типу, подаються такі документи:
Заява кандидатів у батьки-вихователі про утворення дитячого будинку сімейного типу;
Копії паспортів кандидатів у батьки-вихователі;
Довідка про склад сім’ї (форма 3);
Копія свідоцтва про шлюб (для подружжя);
Довідка про стан здоров’я кандидатів у батьки-вихователі та членів сім’ї, які проживають разом з ними;
Довідка про доходи потенційних батьків-вихователів за останні шість місяців або копія декларації про доходи, засвідчена в установленому порядку (середньомісячний сукупний дохід на кожного члена сім’ї, обчислений за останні шість календарних місяців, не може бути менший, ніж розмір прожиткового мінімуму, встановлений законодавством для відповідних соціальних і демографічних груп населення);
Довідка про проходження навчання кандидатів у батьки-вихователі і рекомендація центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо включення їх у банк даних про сім’ї потенційних батьків-вихователів;
Письмова згода всіх повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з кандидатами у батьки-вихователі, на утворення дитячого будинку сімейного типу, засвідчена нотаріально;
Довідка про відсутність судимості у кандидатів у батьки-вихователі.
Не можуть бути батьками-вихователями особи, які:
не пройшли курс підготовки потенційних кандидатів у батьки-вихователі;
визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;
позбавлені батьківських прав;
були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їх вини;
за станом здоров’я не можуть виконувати обов’язки щодо виховання дітей (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства);
перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
страждають на хвороби, перелік яких затверджений МОЗ щодо осіб, які не можуть бути усиновлювачами;
були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України;
мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу).
Також не можуть бути батьками-вихователями особи, з якими проживають члени сім’ї (у тому числі малолітні та неповнолітні діти), які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства.
Батьки-вихователі в обов’язковому порядку проходять курс підготовки (один раз на два роки), проведення якого забезпечують обласні центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за програмою, затвердженою наказом центрального органу виконавчої влади з питань сім’ї, дітей та молоді.
Батьки-вихователі несуть відповідальність за життя, здоров’я, фізичний і психічний розвиток вихованців.
Батьки-вихователі є законними представниками вихованців і захисниками їх прав та інтересів у всіх органах, установах та організаціях без спеціальних на те повноважень.
На підставі рішення (розпорядження) про створення дитячого будинку сімейного типу між батьками-вихователями та органом, який прийняв рішення про його створення, укладається угода про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу за встановленою формою.
Дія угоди припиняється у разі, коли в дитячому будинку сімейного типу виникають несприятливі умови для виховання та спільного проживання дітей (важка хвороба батьків-вихователів, відсутність взаєморозуміння з дітьми, конфліктні стосунки між дітьми, невиконання батьками-вихователями обов’язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей), повернення вихованців рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю), досягнення дитиною повноліття, за згодою сторін, з інших причин, передбачених угодою, та за рішенням суду.
У разі припинення дії угоди питання про подальше влаштування вихованців вирішується органом опіки і піклування, який вживає вичерпних заходів влаштування дітей у сім’ї громадян України – на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу.
Ліквідація дитячого будинку сімейного типу здійснюється за рішенням органу, який створив його, або за рішенням суду.
У разі зменшення кількості вихованців внаслідок вибуття їх за віком або з інших причин за згодою сторін угоди вирішується питання про поповнення дитячого будинку сімейного типу вихованцями, або переведення його в статус прийомної сім’ї.
Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді здійснюють соціальний супровід дитячих будинків сімейного типу. Соціальний супровід передбачає надання комплексу правових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних та інформаційних послуг, спрямованих на створення належних умов функціонування дитячого будинку сімейного типу.
Соціальне супроводження дитячого будинку сімейного типу здійснюється постійно. Для здійснення соціального супроводження за дитячим будинком сімейного типу закріплюється соціальний працівник відповідного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, який пройшов спеціальну підготовку. Соціальний працівник проходить навчання не рідше ніж один раз на п’ять років.
Служби у справах дітей за місцем розташування дитячого будинку сімейного типу надають допомогу батькам у підборі та влаштуванні дітей у сім’ю та здійснюють контроль за умовами проживання, виховання дітей-вихованців.
Фінансування дитячого будинку сімейного типу здійснюється за рахунок видатків державного бюджету. Розмір державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку.
Державна соціальна допомога і грошове забезпечення виплачуються щомісяця не пізніше 20 числа за місцем проживання дитини у дитячому будинку сімейного типу батькам-вихователям через державні підприємства поштового зв’язку або перераховуються на особові рахунки обох батьків-вихователів у банківській установі за їх вибором.
Заощаджені протягом року бюджетні кошти вилученню не підлягають і використовуються батьками-вихователями для задоволення потреб вихованців у наступному році.
За згодою сторін угоди дитячому будинку сімейного типу може надаватися у користування земельна ділянка для ведення садівництва та городництва поблизу місця його знаходження, а також транспортний засіб.
Інші питання матеріального та фінансового забезпечення дитячого будинку сімейного типу (проведення у разі потреби поточного або капітального ремонту житла тощо) вирішуються органом, який прийняв рішення про його створення.
Дитячому будинку сімейного типу може надаватися юридичними та фізичними особами благодійна допомога.

ЯК СТВОРИТИ ПРИЙОМНУ СІМ’Ю

Прийомна сім’я є формою влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Діти, що втратили батьків, або їхні батьки в силу різних обставин не можуть виконувати свої обов’язки, потребують родинного тепла і виховання.
Прийомна сім’я створюється з метою забезпечення належних умов для зростання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, шляхом влаштування їх у сім’ї на виховання та спільне проживання.
Прийомна сім’я – сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Прийомні батьки – подружжя або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, які взяли на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Прийомні батьки беруть на виховання дітей на власну житлову площу за наявності відповідних санітарно-гігієнічних та побутових умов.
Прийомні діти – діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, влаштовані до прийомної сім’ї.
Прийомні діти виховуються у прийомній сім’ї до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання до – 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів. Діти, влаштовані до прийомної сім’ї, зберігають статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, можуть бути усиновлені.
Створення прийомної сім’ї є відповідальним та усвідомленим кроком.
Якщо ви зважилися створити прийомну сім’ю або дитячий будинок сімейного типу, то для початку вам необхідно:
1. Подати заяву про бажання створити прийомну сім’ю або дитячий будинок сімейного типу до районної державної адміністрації
2. Подати до райдержадміністрації наступні документи: довідку про зареєстроване місце проживання з місцевої ради, копію свідоцтва про шлюб (для подружжя); копії паспортів; довідку про стан здоров’я; довідку про доходи потенційної прийомної сім’ї, письмову згоду всіх повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з кандидатами у прийомні батьки; довідку про відсутність судимості у кандидатів в прийомні батьки.
3. Пройти навчання кандидатів у прийомні батьки в обласному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за місцем проживання та отримати довідку про проходження курсу підготовки та рекомендацію центру.
4. Зареєструватись у службі у справах дітей за місцем проживання як потенційним прийомним батькам або батькам-вихователям та отримати висновок про можливість створення прийомної сім’ї
5. Ознайомитись з банком даних дітей та за участі служби у справах дітей та соціального працівника центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді визначитись щодо взаємодобору дитини.
6. Відвідати інтернатний заклад та встановити контакт з дитиною.
7. Після позитивного налагодження контакту з дитиною райдержадміністрація або міськвиконком приймає рішення про влаштування дитини в дитячий будинок сімейного типу чи в прийомну сім’ю.
За прийомними дітьми зберігаються пільги і державні гарантії, передбачені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Також за ними зберігаються раніше призначені аліменти, пенсія, інші види державної допомоги. Суми коштів, що належать прийомним дітям як пенсія, аліменти, інші види державної допомоги, переходять у розпорядження прийомних батьків і витрачаються ними на утримання прийомних дітей.
Рішення про створення прийомної сім’ї та влаштування дитини (дітей) приймається районною державною адміністрацією.
Не можуть бути прийомними батьками особи, які:
не пройшли курс підготовки потенційних кандидатів у прийомні батьки;
визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;
позбавлені батьківських прав;
були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їх вини;
за станом здоров’я не можуть виконувати обов’язки щодо виховання дітей (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства);
перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
страждають на хвороби, перелік яких затверджений МОЗ щодо осіб, які не можуть бути усиновлювачами;
були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України;
мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів.
Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді здійснюють соціальний супровід прийомних сімей. Соціальний супровід передбачає надання комплексу правових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних та інформаційних послуг, спрямованих на створення належних умов функціонування прийомної сім’ї.
Соціальне супроводження прийомної сім’ї здійснюється постійно. Спеціалісти центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді проходять курс спеціальної підготовки до роботи з прийомними сім’ями, в яких виховуються діти, уражені ВІЛ-інфекцією.
Служби у справах дітей за місцем розташування прийомної сім’ї надають допомогу батькам у підборі та влаштуванні дітей у сім’ю та здійснюють контроль за умовами проживання, виховання прийомних дітей.
Фінансування прийомних сімей здійснюється за рахунок державного бюджету. Розмір щомісячної державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку.
Одному з прийомних батьків виплачується грошове забезпечення.
Кошти, що виділяються на утримання дітей у прийомній сім’ї, перераховуються на особистий рахунок одного з прийомних батьків, відкритий в установі банку за місцем проживання прийомної сім’ї. Заощаджені протягом року бюджетні кошти вилученню не підлягають і використовуються прийомними батьками для задоволення потреб прийомних дітей.
Іван МОШКОЛА,
заступник голови
райдержадміністрації.

Ваш отзыв

Ваш коментар