- Нове життя - https://nz-ir.com -

міні-EdCamp Lukovo

Неординарна подія відбулася цієї першої суботи березня в нашому краї, а саме: регіональна (не)конференція міні-EdCamp Lukovo для шкільних педагогів. Цей захід об’єднав біля 120 небайдужих освітян із Києва, Хмельницька, Львова, Харкова Сумщини, Миколаївщини, Черкащини, Житомирщини і, звичайно ж, Закарпаття. Найактивнішими його учасниками стали представники і представниці Іршавського, Хустського, Перечинського, Берегівського, Свалявського, Мукачівського та Ужгородського районів.
Мета (не)конференції міні-EdCamp Lukovo є розбудова спільноти активних вчителів краю, їх професійне зростання, долучення до руху EdCamp Україна.
Даний формат зустрічі базувався на шести принципах: безкоштовність, незалежність, вільна ініціатива, програма визначається в день проведення, кожен і кожна можуть стати спікерами, діє закон «про дві ноги» – учасниці й учасники самі визначають, які сесії відвідають.
Тематика (не)конференції: «Інноваційні технології в навчанні». Учасники мали змогу відвідати такі сесії, як ігрові методики, змішане навчання, можливості реалізації проектів у школі, хмарні технології, участь у міжнародних програмах, опанувати технологію «Веб-квести», потренувати креативне мислення, взяти участь у обговоренні «Освітніх інновацій Української Академії Лідерства як відповідь на виклики після Майдану» та «Переваги децентралізації в системі освіти», а також самим стати спікерами/-ками, провівши власні вчительські сесії, та ще багато чого цікавого. Велику популярність на заході отримали виступи відомих закарпатських педагогинь Олесі Калинич-Ківеждій і Тетяни Вакарової.
Родзинкою заходу стала «Таємна сесія» від учнів Довжанської ЗОШ І-ІІІ ст. та їх вчительки Марії Панич, на якій вони мали місію: визначити, якими ж мають бути учень, вчитель і школа та надати дієві поради учасникам (не) конференції з погляду дітей, батьків і вчителів.
Всім учасникам надзвичайно сподобалась атмосфера заходу, його неформат, вільне спілкування, нові знайомства й обмін досвідом і, звісно ж, частування закарпатськими смаколиками (кіфликами).
Як координаторка міні-EdCamp Lukovo завдячую всій нашій команді, яка провела цей захід: Марії Фількорн, Марії Панич, Мирославі Мезіній; ведучому Юрію Мельнику; волонтерам – учням Луківської ЗОШ І-ІІ ст і Довжанської ЗОШ І-ІІІ ст.; чарівним фотографам: Ользі Боднар і Наталії Бісьмак; нашим спонсорам: торговому центру «Дім-Дрім» (Івану Михайлюку), «Довжанські смаколики» (Ірині Горбатенковій). Ну і по-особливому приязні слова всьому колективу Луківської ЗОШ І-ІІ ст., які гостинно прийняли і допомагали у проведенні вчительської (не)конференції. Ольга Хандра та Ганна Лях – ви прекрасні керівники і натхненники модерних методів сучасної освіти!
Але все це не відбулося б без вас – відповідальне вчительство – саме ви реєструвалися, цікавилися, доїжджали, витратили свій вихідний день, були активними учасниками і учасницями, а також подарували часточку свого серця дітям із особливими освітніми потребами, взявши участь у благодійній акції. Найбільш цікаве відбувається після (не)конференції, коли ви ділитеся враженнями та досвідом й реально дієте в розбудові Нової української школи. Ви – молодці!
Ось які відгуки учасників ми отримали:
Олеся Калинич-Ківеждій:
– Програма виявилася цікавою й насиченою. Особисто мені хотілося вже давно потрапити на презентацію книги Кена Робінсона «Школа майбутнього» (видавництво «Літопис»).

А тут така нагода: і зустріч з учителями області й не тільки, і презентація книги Михайлом Комарницьким – директором видавництва «Літопис».
Отже, у чому неформат конференції?
1. Учасники слухають не всіх експертів, а вибирають одного. Плюс у тому, що ти спілкуватимешся з експертом, якого обрав сам. А мінус – (не)конференція об’єднала багатьох людей з неординарними підходами до навчання…а почути їх, на жаль, усіх не можна.
2. (Не)конференція – можливість послухати, повчитися, поспілкуватися й зрозуміти: світ тісний (уявіть собі, у Лукові зустріла «відлуння» киянки – фіналістки «Учитель року-2015», співатора підручника «Українська мова» для 8 класу Ольги Почтаренко
P.S. Ми, вчителі, часто обурюємося, що нас вважають інертними; що нам не дають вголос висловити власні думки; що програма перевантажена; що діти не хочуть вчитися… А сьогодні ми мали нагоду долучитися до однодумців. На жаль, як багато тих, що обурюються пошепки у вузьких колах чи голосно в коментарях у «Фейсбуці», і як мало тих, які готові приїхати, щоб почати реально щось змінювати.
Галина Білецька:
– «Ми будуємо спільноту відповідального вчительства!» – утвердження нової філософіі території свободи та відповідальності кожного учасника освітнього процесу.
Цікаво, ресурсно, нові знайомства, а ще чудова команда колег Хустщини, Берегівщини – справжніх майстрів своєї справи.
Галина Левко,
координаторка міні-EdCamp Lukovo