Версія для друку Версія для друку

«В її душі не тільки музика, але й щира турбота про людей»

Любов до музики починається з дитинства, з тих пір, коли дитина вбирає в себе все найкраще, що можуть дати їй дорослі і близькі люди. Так сталося із Світланою Олександрівною Горзов, яка народилася 16 жовтня 1966 року в с. Білки. Вчилася у Білківській середній школі і тут вже проявила свої творчі здібності, беручи участь у шкільному хорі, не раз ставала його акомпаніатором. Окрім школи – активна учасниця творчих гуртків сільського будинку культури. Цей потяг до музики паралельно привів її спочатку до Іршавської музичної школи, де навчалася по класу баян у викладача Василя Кули, – решту років продовжила у Білківській з викладачем Ольгою Бокотей, яку закінчила у 1983 році. Мистецтво, що пізнала молода випускниця музичної альма-матер, не давало її душі спокою. Хоча батьки: Емілія Андріївна та Олександр Федорович не були музикантами, але добре оцінивши дар доньки, зрозуміли, що у дитини непереборна тяга до улюбленої справи. Тому у 1983 році підтримали її вибір вступити до Рівненського педагогічного інституту на музично-педагогічний факультет. В зрілий період творчості знання музичних дисциплін Світлані Олександрівні доповнили досвідчені педагоги, А це: викладач по класу баян Віктор Текучев, професор Микола Корейчук – завідувач відділом народних інструментів, Марта Ліщинська –викладач з диригування, Людмила Проводіна – викладач з теоретичних дисциплін.
Трудову діяльність розпочала вчителем музики Зарічанської середньої школи. Доля внесла свої корективи, і Світлана Олександрівна продовжує працювати у Київській середній школі №15.
Повернувшись на рідну Іршавщину, у 1990 році працює викладачем по класу баян в Кушницькій дитячій школі мистецтв, а з 1993 року переведена у Великораковецьку, де продовжує прививати любов до прекрасного талановитій молоді і по сьогоднішній день.
Разом із чоловіком Володимиром Олександровичем виховали двох доньок: Еліну та Емілію. Молодша обрала для себе шлях мистецтва, зараз студентка Львівської музичної академії ім. М.В.Лисенка. Крім того, з дитинства радувала батьків своїм прекрасним голосом, вона – лауреат багатьох пісенних конкурсів. А скільки щастя та приємних турбот прийшло у домівку з появою внучка Владислава!
Світлана Олександрівна – здібний і кваліфікований спеціаліст, бо визначилась на все своє життя її любов до мистецтва, до музики, яким віддає і свій талант музиканта, і наснагу викладача-педагога. Її учні – учасники та переможці багатьох фестивалів-конкурсів серед індивідуальних виконавців. Це: Алмашій (Марущинець) Мирослава, Ракущинець Мирослава, Яцканич Євгенія, Яцканич Олександра, Ожоганич Марина, Химинець Тетяна, Ожоганич Ольга – неодноразова переможниця обласного конкурсу індивідуальних виконавців, а зараз студентка Ужгородського державного музичного училища ім. Д.Задора.
Багато її випускників ставали студентами середніх спеціальних, вищих навчальних закладів в галузі культури і мистецтва та згодом повернулись викладачами, щоб продовжити прививати естетичні смаки підростаючому поколінню, як це робила для них їхня творча наставниця Світлана Олександрівна.
Певна сторінка життя Світлани Олександрівни присвячена громадській роботі. Вона – активна і завжди оптимістична, тому колеги довіряють їй вже понад 15 років поспіль очолювати первинну профспілкову організацію Великораковецької дитячої школи мистецтв. А це вимагає великої відповідальності, бо вчасно зосередитись у вирішенні того чи іншого питання, співпрацювати з соціальним партнером щодо захисту соціальних гарантій членів профспілки – потребує мудрості, розуміння справи та високої моралі.
«Важливим компонентом успішності профспілкової організації школи, – визначила для себе Світлана Олександрівна, – є гуртування колективу, інформування їх про конкретні досягнення чи питання захисту їх трудових, соціально-економічних прав». Але ми знаємо, що особлива роль у цих процесах належить саме їй – активній позиції профспілкового лідера. Бо цікаво і змістовно проходять у школі відзначення свят, ювілеїв, літніх оздоровлень.
Зі слів директора Великораковецької дитячої школи мистецтв Оксани Савко: «Світлані Олександрівні дуже імпонує її знак зодіаку – терези, бо перед тим, як приймати рішення – вона все зважить, врахує думку колег, зробить підказку. Для мене вона – колега, помічник у складних ситуаціях та подруга по життю.”
Успіхи нашої співрозмовниці оцінив заслужений працівник культури України Юрій Глеба: «Знаю Світлану Олександрівну давно. На сьогоднішній день, окрім успішного фахівця, вона є надзвичайно любляча мати, дружина у своїй сім’ї, турбується за долю дітей, допомагає і підтримує чоловіка Володимира Олександровича, у громадських та виробничих справах, не байдужа до проблем людей, друзів, односельчан, бо є громадською активісткою, приємна у спілкуванні, та й взагалі, красива і чудова жінка».
Казкова природа схилів і гір, іноді тумани над річкою Боржава, заквітчені весною і літом сади у селі Білки посіяли добре зерно в душу Світлани Олександрівни, яка живе за раз і назавжди встановленим для себе правилом: треба рано вставати і сказати собі, що сьогодні все вдасться, все заплановане здійсниться. І тоді, справді, буде так.

Оксана Сідор,
голова райкому профспілки працівників культури.

Ваш отзыв

Ваш коментар