Версія для друку Версія для друку

Слово про Шевченка

В історії нашого народу є митці, до яких можна підбирати найсміливіші епітети, звання, титули: неперевершений, великий, геніальний, досконалий… і всі вони будуть правдиві. А можна назвати просто ім’я – Тарас Григорович Шевченко – і все зрозуміло.
Мабуть, ми вже звикли до того, що кожного року в березні згадуємо ім’я того, кого по праву називають Пророком, Кобзарем, а ще так, як дуже рідну людину – наш Тарас… Цієї весни Тарасу Григоровичу Шевченку виповнюється 203 роки з дня народження.
Його рядки знайомі нам з дитинства, його картини відомі далеко за межами України, про нього, здається, знаємо вже все: написано численні монограми, опубліковано твори,, листи, спогади…Присвячено конкурси, установлено пам’ятники, відкрито музеї, названо вулиці, започатковано премії…
Проте постать Великого Поета не змарніла з часом, а навпаки…Перегортаючи сторінки «Кобзаря», можна знайти відповіді на болісні питання сьогодення, замилуватися пейзажами, замальовками, розбурхати душу інтимною лірикою…
Уся українська спільнота і, звичайно ж, всі освітні заклади району активно готуються і будуть відзначати цю прекрасну дату, а саме 203 річницю з дня народження Т.Г. Шевченка. Великого Кобзаря пам’ятають, шанують, захоплюються його творчістю, прислуховуються до його мудрого слова.
Від самого дитинства діти долучаються до вивчення поезій Шевченка на уроках та під час проведення позакласних заходів, методичних тижнів, музично-літературних композицій, проведення ранків, вечорів тощо.
Тарас Шевченко виступає як поет-новатор. Він приніс із собою в українську літературу новий світ поезії, неповторні образи, картини й барви:
Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б‘ється – ожива,
Як їх почує!.. Знать от Бога
І голос той, і ті слова.
Ідуть між люди…
Те, що не може не вразити нас у долі цієї людини – це сила його духу та велике бажання досягти вершин культури. «Він був сином мужика і став володарем у царстві духу. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури» – писав І.Франко. Тарас Григорович належить до числа музичних поетів. Більшість своїх віршів він творив, як народні пісні, бо був від природи музично обдарованим: мав добрий голос, чудову пам’ять та тонкий музичний слух.. І тому вся його творчість пронизана духом народної пісні. У ній – джерело натхнення поета, його велич та безсмертя.. Він був закоханий у музику, особливо у спів. Грав на кобзі, бандурі, торбані, дуже любив задушевний тембр віолончелі. Широко відомі його слова: «Якби я був двічі рабом, за віолончель я б продав себе в рабство втретє».
Поет знав твори В.Моцарта, Л. Бетховена, захоплювався музикою Ф.Шопена, М. Глінки, глибоко шанував О.Даргомижського, приятелював з С.С. Гулаком-Артемовським. Семен Степанович навіть присвятив йому пісню «Стоїть явір над водою».
Т.Шевченко також відомий як талановитий художник. Дуже яскраво його талант розкрився в роботах «Автопортрет», «Катерина», «Циганка-ворожка». Будучи в засланні, і знаючи його хист в графіці, друзі допомогли влаштувати його художником в експедицію по вивченню берегів Аральського моря, щоб полегшити йому життя (долю). В ці роки він писав:
Погуляю понад морем,
Та розважу своє горе,
Та Україну згадаю,
Та пісеньку заспіваю…
Після повернення із заслання Шевченко пише сповнену оптимізму поезію «Ісайя. Глава 35», де змальовує мрії про вільну та щасливу Україну. Ця тема знайшла музичне втілення в кантаті М.Лисенка «Радуйся, ниво неполитая», у ній композитор створює світлий образ нової нескореної України.
Коли перегортаємо сторінки альбому Шевченка-художника, то перед очима пропливає ціла галерея жіночих образів. Серед них його перше кохання Оксана Коваленко, княжна Варвара Пепніна, актриса Катерина Піунова, А. Закревська, Ликера Полусмакова, з якою Шевченко хотів узяти шлюб.
Упродовж усього життя поет мріяв мати сім’ю, дітей, власну хату. Саме про це – про гармонію родинних стосунків, а також про красу української природи – вірш поета «Садок вишневий коло хати»:
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть
Співають, ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Зміст цих рядків співзвучний також із картиною Т.Шевченка «Селянська родина».
Багатогранність віршів Шевченка, його своєрідний ритм, мінливість настроїв приманливі для музикантів. Тож і не дивно, неперевершена творчість великого українського поета стала джерелом натхнення для багатьох композиторів. На 240 віршів, які складають «Кобзар», створено понад 500 музичних творів. До поезій великого Кобзаря зверталися українські композитори М.Лисенко, К.Стеценко, Я.Степовий, Л.Ревуцький, С. Людкевич, Б.Лятошинський, російські композитори М.Мусоргський, П.Чайковський, С.Рахманінов та багато інших композиторів різних країн світу.
Вірші Т. Шевченка «Думи мої, думи мої», «Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий» стали народними піснями., а його твори – надбанням усього світу на віки вічні.
«Шевченкові рядки переживуть віки», – кажуть у народі, адже це дійсно так, його поезія не втратила своєї актуальності й у наш час..
В умовах складних процесів нашого державотворення, політичного протистояння між національно-патріотичними силами, які відстоюють демократичний розвиток нашої держави і її європейський вибір, і силами проросійської орієнтації, які заради своїх корпоративних і партійно-кланових інтересів готові завести Україну у підневільний союз з імперською Росією, актуальним є заповіти Тараса Шевченка. Чи не найважливішим у сьогоденні є його заклик до єднання всіх здорових сил української нації в ім’я утвердження нашої незалежної держави:
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата, –
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотна
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України.
І світ ясний, невечірній
Тихо засіяє…
Обніміться, брати мої,
Молю вас, благаю!
Ми всі хотіли б дожити до часу здійснення Шевченкових ідеалів свободи і любові, коли справді нарешті … на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люди на землі…
Моє знайомство з Тарасом Шевченком відбулося багато років тому назад, ще в дитинстві. На полицях в моїй хаті було багато книжок, але мою увагу привернув саме «Кобзар». Окрім віршів в книзі були й малюнки, що й привернуло мою увагу і викликало цікавість.
Думаю, що кожен із нас дорослих, тепер уже батьків і дідів, пройшовши свій шлях до розуміння Шевченка, повинен розповідати своїм дітям про нього, щоб і вони далі із покоління в покоління несли в серцях ці знання і любов, щоб пам’ять про Великого Кобзаря не згасала ніколи.

Андрій Андрішко,
головний спеціаліст
відділу освіти РДА.

Ваш отзыв

Ваш коментар