- Нове життя - https://nz-ir.com -

керівництво не міняємо:націленість на розвиток нотатки зі звітно-виборної конференції Федерації футболу Іршавського району

У п’ятницю, 27 січня, сесійну залу Іршавської районної ради на три години окупували від народних обранців представники наймасовішої та найактивнішої громадської організації краю – Федерації футболу Іршавського району, які зібралися на звітно-виборну конференцію. Незважаючи на чималу кількість питань порядку денного, зібрання не перетворилося на буденне бюрократичне збіговисько. 42 делегати та 25 гостей конференції не зчулися, як майже вдвічі перебрали відведений регламент і за емоційною віддачею неначе побували на середньостатистичному матчі між претендентами на призові місця.
Почав конференцію очільник федерації Василь Миколайович Попович, який прозвітував за період каденції з травня 2012 року. Намагаючись охопити всі аспекти футбольного життя району за цей час, він заледве вклався у сорок хвилин, що показує, наскільки різноманітною та насиченою є буденна робота, яка проводиться на громадських засадах, але відповідальність за яку колосальна. Адже кожного тижня в районі матчі, за участі семи сотень футболістів, відвідує до 5 тисяч (а в окремі тури й більше) вболівальників. І всім, звичайно, не вгодиш, адже якщо є переможці, то обов’язково мусять бути й переможені, а дуже рідко, коли керівники команд, футболісти і вболівальники чесно можуть визнати, що їхня команда була слабшою в конкретному матчі і шукати причини поразок у власній грі. На жаль, найчастіше йдуть второваним шляхом, всі невдачі списуючи на арбітрів і федерацію. І ще добре, якщо обмежуються словесними претензіями, але інколи емоції затуманюють розум, і потім неадекватні дії футболістів, керівників команд, вболівальників доводиться розбирати органам футбольного правосуддя, які змушені виносити жорсткі санкції, але якимось дивним чином в уяві покараних винною знову залишається федерація.

Актуалізація арбітражу
Проблема арбітражу в Іршавському районі, звичайно, є, але вона нічим не унікальна від інших районів і в цілому по області: арбітрів, особливо молодих і кваліфікованих, не вистачає ніде. Кожен новий арбітр, який витримує шалений моральний тиск на сільських стадіонах, знаходить у собі мотивацію і проявляє силу волі не завершити кар’єру після першого ж інциденту, а то й першого проведеного матчу — на вагу золота. У кожного з тих, хто пройшов арбітраж на базовому рівні футбольної піраміди України, безперечно, були моменти (а найчастіше неодноразово) в кар’єрі, коли хотілося плюнути на цей «легкий хліб» футбольного судді. Всі, хто хоч трохи знається на «кухні» іршавського футболу, безперечно, пам’ятають, що кар’єра одного з найперспективніших арбітрів Закарпаття Михайла Райди могла закінчитися на самому початку в 2012 році в Дубрівці. І щастя, що тоді Михайло не покинув арбітраж, а вже зараз, лише через 4 роки, конкурує з Михайлом Митровським та Ярославом Козиком за звання кращого рефері Закарпаття (2-3 місце в рейтингу ФФЗ за опитуванням тренерів команд Вищої ліги чемпіонату області), а буквально днями отримав призначення на матчі Другої Ліги ПФЛ. Не можна не відзначити й інших молодих арбітрів, які або з’явилися, або вже прогресували за час каденції В.М. Поповича: Михайло Лялюк (теж присутній у рейтингу кращої «десятки» суддів області за підсумками минулого року), Тарас Шопа, одна з останніх «знахідок» районного комітету арбітрів – Вадим Рубей. Продовжують кар’єру на обласному та районному рівні ті, кому «за сорок»: Михайло Полончак, Микола Мондик, Іван Біров. З’являються у районі й нові судді старшого віку: в 2015 році долучився до арбітражу «глава династії» Рубеїв – Іван Дмитрович, а відкриттям минулого року став колишній футболіст довжанської «Боржави» Іван Попик. Торік заявили про себе нові лайнсмени: Іван Жідов з Малої Розтоки та Іван Газдик з Підгірного, другий сезон поспіль судить на лінії Василь Гринюк, однак поки ФК «Білки» не відпускає здібного молодого захисника повністю зосередитися на арбітражі.
Хто б там, що не говорив, а вже протягом багатьох років Іршавська районна колегія футбольних арбітрів вважається третьою серед кращих в області. Попереду лише Ужгород і Мукачове.
Проблема арбітражу поглиблюється ще й тим, що коштів, які надаються з місцевого бюджету для проведення чемпіонату вистачає лише на оплату одного арбітра на кожен матч, лайнсменів же зобов’язана надати команда-господар, що, звичайно, не сприяє підвищенню об’єктивності «бокових». Така ситуація потроху вирішується двома шляхами: по-перше, до участі в Зимовій першості, яка традиційно на Іршавщині має набагато вищий статус, ніж просто підготовчий турнір до сезону (в 2015 році 15 команд зіграли 54 матчі, а в 2016 році 19 команд зіграли 59 ігор) допускаються лише команди, які оплатили витрати на арбітраж у повному обсязі, по-друге в літньому чемпіонаті команди теж можуть на виїзний матч замовити бригаду арбітрів у повному складі, призначену суддівським комітетом, якщо беруть на себе оплату їх роботи. Таким чином, як мінімум два матчі з шести в кожному турі (інколи по 3-4) обслуговують «класичні» бригади. Звичайно, що кращим варіантом було б домогтися виділення необхідних коштів для проведення матчів на початку сезону з районного бюджету. Тим більше, що це не така вже й космічна сума (бл. 95 тис. грн.), але тут вже потрібна допомога районних депутатів, деякі з яких причетні до керівництва футбольних клубів. Також необхідна допомога й самих команд у вирішенні «кадрового голоду» на арбітрів: адже в кожній з них, безперечно, є футболісти, які припустимо завершили кар’єру за віком в юнацькому футболі, але не «дотягують» за майстерністю до дорослої команди і могли б спробувати себе в якості суддів.
Ну і, звичайно, у керівництві команд недопустима присутність людей, які не усвідомлюють власну відповідальність за порядок на стадіоні до, під час і після гри і замість того, щоб власним авторитетом стримувати «гарячі голови», можуть ще й провокувати агресивні дії. Інколи здається, що відправ хоч папу римського судити – та й того звинуватять в упередженості.

Грати не лише влітку,
а й взимку
Несприятлива економічна ситуація, мала кількість робочих місць, найнижчий в області рівень середньої заробітної плати і як наслідок масова сезонна трудова міграція, м’яко кажучи, не сприяють збільшенню футбольних команд в районі. Тому першочерговим завданням було хоча б зберегти те що є. І тут десь можна відслідкувати причину збільшення популярності в районі  саме зимової першості: адже традиційно взимку більшість молодих людей перебувають вдома і від’їжджають на заробітки після Великодня. Тому склалася така ситуація: якщо в літньому чемпіонаті кількість команд з року в рік потроху зменшується (2012 рік – 17 команд, 2013 рік – 13 команд стартувало і 11 дійшло до фінішу, 2014 рік – 15 команд, 2015 рік – 13 команд, 2016 рік – 12 команд), то в зимовій першості навпаки – зростає (2013 рік – 11 команд, 2014 рік – 13 команд, 2015 рік – 15 команд, 2016 рік – рекордна за всі сезони кількість – 19 команд).
Останні два сезони районна федерація зосередилася на якісних показниках: зросла кількість матчів (2014 рік – по 104 гри юнацьких і дорослих складів, 2015 рік – по 156 матчів, 2016 рік – по 132 матчі). При цьому ведеться планомірна робота зі зниження такого негативного показника як неявка на виїзні матчі. Якщо до 2014 року цей рівень у районному чемпіонаті сягав 15%, то в 2015 році їх вже було менше 4%, а минулого року за весь чемпіонат трапилися 4 невиїзди дорослих і лише 3 невиїзди юнацьких складів команд. Показник невиїздів лише 3% — це вже рівень вищої ліги обласного чемпіонату. Жоден інший районний чемпіонат таким похвалитися не може.

Дитячо-юнацький футбол
Треба також відзначити, що з часу відновлення чемпіонатів Іршавського району з футболу у 2000 році, команди зобов’язані виставляти на першість юнацькі склади, що теж є далеко не в кожному районі. Був лише один випадок порушення цього правила — у 2014 році «Дружба» Дубрівка не спромоглася виставити юнацьку команду, але за окремим рішенням виконкому продовжила виступи в чемпіонаті.
Прогресивним стало рішення районної федерації на початку 2015 року знизити віковий ценз футболістів у юнацьких складах команд з 19-ти до 17-ти років. Зараз вже можна сміливо констатувати, що це різко знизило кількість інцидентів та рівень агресії в юнацькій першості.
Переходячи до оцінки дитячо-юнацького футболу в районі, Василь Миколайович відзначив, що за період з 2012 року значно зросло залучення приватних коштів у розвиток цієї надважливої підвалини футбольної піраміди. Завдяки Сергію Лупаку та Сергію Малицькому створено прекрасну інфраструктуру для розвитку дитячого футболу в Сільці. Для тренера Сергія Білана та віднедавна Ігоря Черніка забезпечено всі необхідні умови для тренувань, теоретичних занять, відновлення тощо. Юні вихованці мають змогу брати участь в чемпіонаті ДЮФЛ Закарпаття в 5-ти вікових категоріях, постійно виступати в турнірах всеукраїнського та міжнародного рівня, грати проти однолітків зі знаменитих професійних клубів. Дивує тільки, що за сім років планомірної роботи, лише один юний футболіст (Іван Глушко) зміг потрапити до спецшколи професійної команди (УФК-Карпати Львів). А юнацька команда ФК «Сільце» не має жодних успіхів навіть на районному рівні, в той час, як, до прикладу, однолітки з сусіднього Заріччя вже мають третій чемпіонський титул за чотири роки.
Завдяки ентузіазму молодого тренера В’ячеслава Шуста та сільського активу очолюваного сільським головою Броньки Юрієм Кузаном в цьому гірському селі з’явився дитячо-юнацький футбольний клуб, який встиг заявити про себе й на обласному рівні, однак через проблеми з дисципліною був відлучений на рік з ДЮФЛ Закарпаття і зараз виступає на районному рівні.
В сусідній Кушниці завдяки Михайлу Райді, найтитулованішій футболістці Закарпаття Ганні Петрівні Кострабі, президенту місцевого клубу Дмитру Радю та сільському голові Михайлу Штефку теж вже декілька років функціонує сільський ДЮФК, який має в активі сезон виступу в ДЮФЛ Закарпаття.
Вперше в області на Іршавщині в 2014 році було створено районну дитячо-юнацьку футбольну лігу, яка минулого року розпочала вже третій сезон у двох вікових групах: у старшій віковій групі змагаються 6 команд, а в старшій аж 8. Патронат над Іршавською ДЮФЛ взяли на себе депутат обласної ради Михайло Станко та президент ФК «Колос» Кам’янське Іван Хила.
Зараз в чемпіонаті ДЮФЛ Закарпаття Іршавський район представляють команди ДЮСШ «Іршава» (тренер С. Білан), яка знаходиться на лідируючих позиціях у всіх вікових категоріях та відновлена, завдяки допомозі вихованців районного футболу Віктора Пасулько, Алекса Рознера, та голови ФФЗ Івана Дурана, після кількарічної перерви «Колос» Іршава, яка поки задовольняється скромнішими досягненнями.
За матеріалами, наданими Федерацією фуболу Іршавського району