Версія для друку Версія для друку

Повернення до першоджерел

Наприкінці минулого року в ужгородському ТДВ «Патент» побачила світ книжка Олесі Ледней «Довге. Обряди, звичаї, традиції». У історико-етнографічному нарисі (кінець ХІХ – перша половина ХХ століття) автор намагається осягнути минуле і сьогодення свого населеного пункту, своєї малої Батьківщини. Спонукало її до цього те, зізнається вона у вступному слові, що у наш час з’явився великий інтерес до вивчення рідного краю. Кожна людина, на її погляд, яка шанує себе, повинна знати свій родовід, пам’ятати своїх пращурів, знати, чим вони займалися, як жили, чим славилися. Врешті, переконана Олеся Ледней, незайвим є вивчати «дерево родоводу». Що більший рід, то міцнішим росте дерево, і у кожної гілочки чи коріння є своє ім’я.
Довге – рідне село молодого літописця Олесі Ледней. Тут вона народилася 25 липня 1991 року. Закінчивши Довжанську середню школу, згодом вступила в Ужгородську спеціалізовану школу-інтернат з поглибленим вивченням окремих предметів. У 2008 році вступила на історичний факультет Ужгородського національного університету. Здобула кваліфікацію магістра історії, викладача. Під час навчання у виші наукову роботу у формі курсових та магістерських робіт проводила під керівництвом доктора історичних наук М.П. Тиводара. Із 2013 року працює вчителем історії у Довжанській середній школі.
Читачі районного видання вже мали можливість ознайомитися з творчістю Олесі Ледней – окремі нариси були опубліковані в газеті. У передньому слові до читачів член Національної спілки журналістів України Михайло Ісак пише: «Довге – її (Олесі Ледней – В.Ш.) рідне слово і, безумовно, вже давно заслуговує на подібного роду дослідження: із цього приводу, що подібна праця наразі тільки перша, можна і треба, звичайно, поспівчувати, але при цьому водночас і порадіти, що вже маємо таке добротне дослідження. Широка і глибока наукова база, скрупульозні кількарічні дослідження, методичність у доборі, систематизації і аналізі зібраного та опрацьованого фактичного матеріалу, гарне володіння мовою, стилем у кінцевому результаті витворили працю, яка може і повинна слугувати багатьом колегам у викладанні основ народознавства не тільки в школах села Довге, а й сусідніх сіл».
Книжка складається із трьох розділів. У першому розділі розповідається про історію села, яке засноване наприкінці ХІІІ – початку ХІV століття. Вперше воно згадується у письмових джерелах 1383 року під назвою «Долга» (цей рік і вважається роком заснування села).
Олеся Ледней не просто пише про село, а ніби споглядає на нього з боку. Зважте лише: населений пункт структурований, має центр, і всі вулиці тягнуться від центру. Воно не розкидане по горах, а лежить ніби в ямі і має округлу форму. Центр села називається П’яц. Назва походить від угорського слова «piac», що означає «ринок». У давнину та й на рубежі ХХ-ХХІ століть тут дійсно знаходився сільський ринок (базар). Тепер навколо площі розміщені адміністративні, культурно-освітні заклади і церкви.
Про виникнення села існує чимало легенд. Окремі з них О. Ледней зібрала і в стислій формі переказала читачам. Найбільш цікаві з них про відчайдушного хлопця Довгая, який помірявся силою із песиголовцем Кизилом. Умови битви були такі: якщо перемогу здобуде Довгай, то вороги ніколи не нападатимуть більше на село. А якщо переможе татарський витязь, то всі селяни – від малого до великого – здадуться без бою. Переміг, звісно, Довгай. А вдячні жителі за перемогу над ворогом дали богатирю право взяти землі стільки, скільки він зуміє обійти за день. Так і оселився в цьому населеному пункті Довгай.
У другому розділі книжки йдеться про структуру сім’ї, систему спорідненості та свояцтва на прикладі довжанських родин, сімейні свята та обряди, пологові обряди і звичаї, поховально-поминальні обряди і звичаї.
«Українці села Довгого, — пише О. Ледней, — з давніх давен під поняттям родинності розуміли ті стосунки, які базувалися на сімейних відносинах. Проте до складу сім’ї можуть входити як кровні, так і некровні родичі. Саме тому в цьому контексті варто говорити про першопочатки сім’ї, про ті процеси, на яких сім’я тільки зароджується і які є основою до виникнення поняття «родинність». Тут чи не головну роль відіграє одна з функцій сім’ї – функція природного відтворення, яка покликана підтримувати і задовольняти емоційні потреби подружжя в батьківстві і материнстві. Створення молодої сім’ї в селі Довге відбувалося лише після вінчання і весілля. Сім’я проживала на перших порах у батьків нареченої чи нареченого. Дітям радувалися. О. Ледней наводить прислів’я та приказки, які сповідують довжани: «Діти – наші квіти», «Діти – наша радість», «Діти – то Божа роса». Родини, які мали багато дітей, вважалися «багатими», адже вони могли обробити чимало землі. А бездітність вважали справжнім нещастям для родини. Відсутність дітей вважалася поганою прикметою.
У розділі ІІІ «Світоглядне уявлення» О. Ледней резюмує, що світогляд українців с. Довге завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вони завше вірили в потойбічне життя, де людина знаходить спокій. Проте погляди на душу були найрізноманітнішими за своїм змістом. За християнськими віруваннями, душа зберігає свої індивідуальні особливості навіть у загробному житті. Однак за гріхи вона може набрати іншого вигляду. Світоглядні уявлення та вірування, – пише О. Ледней, – є важливою складовою культурно-побутового та господарського життя народу, а зокрема і мешканців Довгого. Аналіз світоглядних уявлень і вірувань підтверджує, що осердя світогляду народу становила людина, її душа, доля, життя, а також релігійні переконання. Бо саме крізь таку призму і сприймався довколишній світ.
Книжка гарно ілюстрована, вміщено десятки світлин, де зафіксовано історію Довгого. Знімки: про встановлення пам’ятника куруцам у 1903 році, палац-фортеця графа Телекі (1915 р), граф Телекі на полюванні в урочищі Бронецька Ріка (1929), Гамора, 1908 рік, готель у центрі с. Довге в будинку окружної управи (20-30 рр) та ін. І наприкінці історико-етнографічного нарису автор подає список використаних джерел та літератури.
Цінність книги полягає в тому, що вона стане в поміч багатьом колегам у викладанні основ природознавства не тільки в школах Довгого, а й навколишніх сусідніх сіл.
Василь ШКІРЯ

Ваш отзыв

Ваш коментар