Версія для друку Версія для друку

чудотворець у моєму житті

У дитинстві мені здавалося, що Святий Миколай живе десь на Бужорі. Із Загаття добре видно усю диво-гору. Особливо навесні, коли долина потопає у зелен-травах, чути пахощі квітів і смерекових лісів, а Бужора все ще біліє снігами, дихає холодним вітерцем, сріблиться сонячним промінням.
Старожили переповідали, що якось чоловік заблукав у лісі. Тут його захопила ніч. Змушений був ночувати. Коли десь опівночі дивиться, а на вершечку гори сидить старий сивий дідусь, а навколо нього звірі – поруч із вовком заєць, лисиця, білочка, ведмідь… «Що за дивовижа» – не на жарт перелякався чоловік. Потім збагнув: то був Миколай-Чудотворець. Він щось із цікавістю розповідав звірям, а вони слухали його.
Люди завжди уявляли Святого Миколая щедрим, добрим, чесним і щирим, який здатний творити в ангельських дитячих сердечках дива. А ми намагалися не гнівати його. Мама завжди казала, що Миколай приносить подарунки лише чемним дітям, неслухняним і бешкетникам – вербову лозину. Тому напередодні свята дітлахи намагаються бути старанними і слухняними, забували про пустощі, добре вчилися, допомагали батькам по господарству, щоб отримати омріяний подарунок. Ми свято вірили в існування Святого Миколая.
Ввечері батьки клали біля вікна чобіток, а вдосвіта кожен із нас біг дивитися, що там. Я дуже радів, коли діставав звідти книжку, ручку, зошит. Мої батьки працювали в колгоспі, тому не мали можливості розщедритися на дорогий подарунок.
Дівчатам найчастіше Чудотворець дарував ляльки, всілякі солодощі, фломастери.
Приносив подарунки маленьким діткам так, щоб ніхто не бачив, бо робить він добро не напоказ, а на радість малечі. Прямо-таки творить різні – прерізні дива. Так і ми маємо одне одному добро творити. Бо все ж пишеться там, на небесах.
Тепер часи змінилися. Мій трирічний онук вже вміє користуватися мобільним телефоном, планшетом і комп’ютером. Дрючком уже його не налякаєш. Любить гратися дитячими автівками.
… Ніколи не зітреться в моїй пам’яті фраза, вимовлена недавно в лікарні дев’ятирічною дівчинкою:
– Я хочу, щоб видужала моя мама, щоб святий Миколай подарував їй здоров’я.
Від почутого я зронив сльозу… Віриться, що Миколай-Чудотворець почує її. І дитяче ангельське серденько поповниться радістю.
Василь ШКІРЯ

Ваш отзыв

Ваш коментар