Версія для друку Версія для друку

На сторожі правопорядку

Олександр Іванович Бажів належить до тієї когорти людей, які своєю сумлінною працею стоять на сторожі громадського порядку, забезпечують спокій мирних громадян, борються з усіма проявами злочинності та різних правопорушень.
Правоохоронці – люди особливого складу. Переважну більшість робочого часу працюють з елементами злочинного світу. Проводять розшукові дії, допитують, виявляють злочинців, дебоширів, п’яниць. У той же час їм треба працювати так, щоб невинна людина не потрапила за грати. Відповідальність в їхній роботі велика. Правоохоронці мають бути спокійними, ввічливими у спілкуванні. Затишок і спокій отримують вдома, в колі своєї сім’ї . Про відмінника міліції – ветерана праці буде йти далі мова.
Капітан міліції у відставці Олександр Іванович Бажів пропрацював в органах внутрішніх справ майже 25 років. Вийшов на пенсію в 1995 році. Спокійний, врівноважений, розсудливий, комунікабельний та простий у спілкуванні.
На запитання, що його спонукало йти працювати в органи внутрішніх справ, розповідає… Закінчуючи середню школу, придивлявся до дільничного інспектора Білок, капітана міліції Василя Івановича Хохідру, який багато років пропрацював у Білках. Своєю роботою і поведінкою заслужив авторитет серед односельчан. Юнак мав з ним розмову і отримав підтримку від нього. Після закінчення школи навчався в ПТУ м. Ужгорода. Потім служив в армії в м. Перм (Росія). Демобілізувавшись, разом з товаришем із Закарпаття вступили в міліцейську школу м. Перм. Через сімейні обставини змушені були залишити навчання. Документи їм надіслали в Іршавський райвійськкомат.
Олександр Іванович звернувся у міськвідділ міліції м. Мукачова і був прийнятий на роботу в органи внутрішніх справ – в службу ДАІ, де пропрацював дев’ять років. Доводилося йому з колегами контролювати рух автомобілів на автодорогах області з метою недопущення аварій та різних ДТП. З переведенням на роботу дільничним інспектором в с. Довге проявився неабиякий потенціал роботи Олександра Івановича. Тоді на території Довжанської сільської ради, крім освітніх та медичних закладів, торгових точок, точок громадського харчування, працювали колгосп ім. Горького та промислові підприємства. І новому дільничному довелося працювати по охороні громадського порядку в напрямку збереження майна державних підприємств та мешканців села. Співпрацюючи з виконкомом сільради, керівниками колгоспу, підприємств, закладів та установ села, було створено добровільну народну дружину. До її складу входили передовики виробництва, представники інтелігенції та молоді села. Дружинники працювали за спеціальним графіком, по троє-четверо чоловік з пов’язками на лівій руці та надписом «ДНД», мали при собі посвідчення. Вони були активом, допомагали дільничному інспектору. Мали право затримувати порушників громадського порядку, крадіїв, п’яниць та інших. Перед виходом на чергування з ними проводився інструктаж. Їх можна було побачити в місцях масового скупчення молоді в барах, ресторанах, на стадіоні під час ігор, в будинку культури. Навідувалися дружинники і на промислові підприємства, щоб вивчити, як працює охорона. Працював товариський суд, комісія по боротьбі з пияцтвом та алкоголізмом. Поява людини в нетверезому стані на вулиці каралася і вважалася великою ганьбою. Така робота дала і певні результати. Злочинність на території сільради знизилася на 30 відсотків.
В полі діяльності дільничного інспектора був постійний нагляд за особами, які відбули покарання за тяжкі злочини, за неблагополучними сім’ями, в яких могли бути скоєні злочини. Займався Олександр Іванович і профілактикою злочинів. Людей, що вирішили порвати із злочинним світом, влаштовував на роботу.
Згадує дільничний про випадок, коли зі складу лісокомбінату пропали бензопили. Йому вдалося відстежити, що довжани викрадені ними бензопили продавали мешканцям Липецької Поляни Хустського району. Під час обшуку в жителя Поляни було знайдено бензопилу, а інші три жителі села взяли з собою в Литву, де працювали на лісоповалах. Олександр Іванович був відряджений у Литву, де знайшов крадіїв. Винних було засуджено Іршавським народним судом. Не можна забути також і про тяжкий злочин, коли син зарубав до смерті батька і брата. Злочинця направили на пожиттєве перебування в психіатричну лікарню.
Останні три роки перед виходом на пенсію Олександр Іванович працював дільничним інспектором у с. Білки. Працюючи багато років в органах внутрішніх справ, став справжнім фахівцем своєї справи, досвідченим правозахисником. Без відриву від виробництва закінчив школу міліції у м. Воронеж. Користувався і зараз користується авторитетом серед населення Довгого та Білок.
За багаторічну і сумлінну роботу нагороджений іменним годинником від міністра внутрішніх справ СРСР, багатьма грамотами райвідділу внутрішніх справ та районної ради, є відмінником міліції.
Улюбленою розвагою для нього є футбол. Про гру футбольних команд України та світу може розповідати годинами. Разом з дружиною, Ганною Михайлівною, виховали сина та дочку, в яких є свої сім’ї. Мають чотирьох онуків.

Михайло ЛОМАГА

Ваш отзыв

Ваш коментар