2 листопада, 95 років тому, на Київщині народився Станіслав Спиридонович Голопатюк. За своє коротке життя став шанованим на Срібній Землі. Днями, на будівлі райполіклініки відкрито меморіальну дошку з нагоди Дня його народження.
Після важкого бойового шляху у Другій світовій війні вступив до Київського стоматологічного інституту та, отримавши диплом, почав працювати у Тячеві стоматологом. Молодий Станіслав мріяв стати хірургом і ця мрія виявилася реальністю. У 1951 році він успішно закінчив курси хірургії УжДУ та був призначений на посаду районного хірурга та головного лікаря Іршавської районної лікарні.
З того часу в історії медицини Іршавщини починається нова віха. Завдяки наполегливості та працелюбству Станіслава Голопатюка організовано операційний блок, добудовано основний корпус рай лікарні, де було розміщено приймальне відділення, кухня, пральня, дитяча палата, хірургічні та терапевтичні ліжка. Було відкрито пологове, гінекологічне, інфекційне відділення. На той час лікарня мала 75 ліжок. Наприкінці 50-60-их років були відкриті дільничні лікарні та ФАПи, а також створені терапевтична, хірургічна, онкологічна, дерматологічна, стоматологічна, акушерсько-гінекологічна та інші служби. Збудовано дитяче та хірургічне відділення з травматологічним, урологічним, ЛОР, очним та гінекологічними ліжками. Також було отримано перший транспорт для швидкої допомоги, легковий та вантажні автомобілі.
На кінець 60-их рр. у Іршавській районній лікарні було вже 250 ліжок. Крім того, було збудовано Доробратівську, Довжанську, Ільницьку, Кушницьку дільничні лікарні. А вже у 1972 році введено в експлуатацію районну поліклініку.
Саме на цьому дітищі, у День народження Заслуженого лікаря України Станіслава Голопатюка у присутності сина, родичів, колег та учнів о.Михайло Юрина освятив пам’ятну дошку.
За тридцять років, які Станіслав Спиридонович присвятив медичній галузі Іршавщини, він зумів вилікувати сотні хвороб, врятувати тисячі життів, подарувати надію незліченній кількості сімей, виховати двох синів. Словом, залишити по собі слід на землі, який ніколи не зникне. І нововстановлена меморіальна дошка є тільки символом поваги та пам’яті про висококваліфікованого фахівця та людини з великої літери.
Під пильним керівництвом головного лікаря виросло чимало хороших спеціалістів. Станіслав Голопатюк завжди відзначався вмінням навчати, віддавати частинку себе як пацієнту, так і молодому колезі. Він з великою повагою ставився до всього персоналу лікарні.
На першому місці для нього завжди була робота. І сини це відчували та ревнували. Тільки у зрілому віці зрозуміли його потяг до роботи, який ґрунтувався на невимовному бажанні допомагати, лікувати людей, бути корисним суспільству.
Професійна діяльність Голопатюка ніколи не закінчувалася із завершення робочого дня. Свій вільний час часто проводив на робочому місці. Окрім медицини обожнював і мистецтво та вміло поєднав ці два напрямки, створивши хор лікарів, а згодом ансамбль «Сестричка».
На урочистому відкритті своїми спогадами про роки роботи поряд із Станіславом Голопатюком ділилися колеги, друзі, знайомі. Зі словами вдячності виступив міський голова Степан Бобик. Радісними та сумними згадками поділився його син генерал-лейтенант, начальник головного управління військового співробітництва та миротворчих операцій Генерального штабу ЗСУ Голопатюк Леонід Станіславович.
Життя прекрасного лікаря, вірного друга та чоловіка, люблячого батька Станіслава Голопатюка обірвалося раптово, на 59-ому році життя, але пам’ять про нього жила і житиме вічно у серцях тисяч Іршавчан.
Ліана Демчик.
