Версія для друку Версія для друку

Він розмовляє із бджолами

Недавно Михайлу Івановичу Бідзілі із Загаття виповнилося 70. Це людина, яка майже усе своє свідоме життя віддала сільському господарству. Працюючи за часів Союзу головним зоотехніком колгоспу «Верховина», робив усе для того, щоб підвищити надої молока і збільшити виробництво м’яса. Молочно-тваринницька ферма господарства неодноразово нагороджувалась обласними і всеукраїнськими грамотами, дипломами і грошовими преміями.
Водночас М.І.Бідзіля займався бджільництвом. Тримав понад 100 вуликів. Це господарство перейняв у батька.
Після того, як батько відійшов у вічність, Михайло Іванович продовжив займатися бджільництвом. Справа в тому, що він давно зрозумів, що бджільництво – це не тільки гроші, а й ліки. Бджолопродукти – це основа життя. Доглядає М.І.Бідзіля бджіл, як малих дітей. Він з ними наче розмовляє:
– Як ви тут? Що нового? Які проблеми?
Вулики і рамки Михайло Іванович виготовляє власноруч. Його день починається і закінчується із доглядом бджіл. Вони для нього як маленькі діти.
– Головний секрет, – чи то жартома, чи то всерйоз каже Михайло Іванович, – не робити різких рухів, тоді бджоли розуміють, що їм нічого не загрожує. А ще, як у давні часи, до бджіл завжди треба приходити чистим. Комахи не люблять запаху ані парфумів, ані поту, ані алкоголю.
Тепер у Михайла Івановича до 200 вуликів. Він уже давно переконався, що це для нього не робота, а відпочинок. Авжеж! Науковці довели, що біополя бджіл й людини дуже схожі. До того ж, повірте, в радіусі двох метрів від комахи чистіше, ніж зовні. Кожна бджола створює вібрацію своїми крильцями та тільцем. А з вулика випаровуються цілющі аромати меду, прополісу. У комплексі все це оздоровлює нервову, дихальну та серцево-судинну системи, –каже Михайло Іванович.
М.І. Бідзіля майже не хворіє на простуду.
– Навіть коли відчув, що застудився, – каже пасічник із Загаття, – одного сеансу біля моєї пасіки було досить, аби вже на завтра відчуватися цілком здоровим. Саме завдяки бджолам відчуває себе здоровим. Вони – мої перші рятівники, продовжують мені вік.
Краще не скажеш. Михайло Іванович саме та людина, яка не лише допомагає собі, а й всім, хто цього потребує.

Тетяна КОРМОШ,
студентка ІІІ курсу відділення журналістики УжНУ.

Ваш отзыв

Ваш коментар