Версія для друку Версія для друку

Слово про вчителя

Правду кажуть: учителями не стають, ними народжуються. Хоча, звичайно, це не тільки Божий дар, а й дуже наполеглива та відповідальна праця. І серце, віддане дітям. Віра Іванівна Шмулига – це взірець істинного педагога. Педагога, який вчив не одне покоління приборжавчан любити рідну мову та літературу, був прикладом високої моралі. Не один десяток учнів випустила у світ широкий Віра Іванівна за роки своєї вчительської праці. Кожного пам’ятає, пишається ним, бо вона з когорти тих вчителів, які залишають частку себе в дітях, хто, не шкодуючи сил, творчої наснаги, таланту, вкладає в душі вихованців найбільші скарби – душевність, людяність, порядність. За це її люблять і поважають досі учні, їх батьки, колеги.
Народившись на Мукачівщині, в угорській родині, Віра Іванівна ніким іншим, ніж вчителем української мови та літературимови себе не бачила. Закінчивши десятирічку в селі Ракошино, вступила на філологічний факультет УжДУ. Тут зустріла своє кохання – молодого художника та поета Івана Йосиповича Шмулигу. В Приборжавське вже приїхали втрьох – з маленьким синочком на руках. Нелегко було спочатку молодій сім’ї: наймана квартира, робота не за фахом( вихователь шкільного гуртожитку, вчитель обслуговуючої праці). Згодом побудували власний будинок, посадили сад, родина поповнилась красунею-дочкою та ще одним синочком. І тільки із переведенням її на роботу вчителя української мови та літератури у Віри Іванівни розквітнув рідкісний дар педагога, наставника, вихователя. Вона могла підібрати ключик до кожної дитини. А для молодого колеги-філолога завжди знайшла мудру пораду та дружню підтримку. Упродовж багатьох років керувала методоб’єднанням вчителів гуманітарного циклу. У складі творчої групи вчителів-словесників району пропагувала творчість письменників Закарпаття на уроках, круглих столах, методичних та практичних семінарах. За сумлінну працю їй, вчителю вищої категорії, присвоєно педагогічне звання « Старший учитель», нагороджено значком «Відмінник освіти України» та нагрудним знаком «Василь Сухомлинський». Має вчителька грамоти Міністерства освіти та науки України, обласного і районного відділів освіти. Але найбільшою нагородою для неї є шана і подяка її учнів та їх батьків.
Пройшли роки… Свій Першовересень 2016 року Віра Іванівна зустріла без коханого чоловіка і на заслуженому відпочинку. Але справжній вчитель залишається вчителем назавжди. Щаслива вона не лише у вихованцях, яких вважає за своїх дітей. Щаслива вона і у власних синах та доньці, своїх онуках. Діти мають гарні родини, подарували бабусі онуків, які радують її душу. А дочка Ельвіра пішла батьківською стежиною – стала вчителем і викладає українську мову та літературу в рідній школі.. Віра Іванівна – учитель – творець, учитель-наставник, учитель-мама, біля якої завжди тепло і затишно дітям. ЇЇ діти-учні та її власні діти вже дорослі. Проте для неї вони завжди лишатимуться дітьми, в яких вона вкладала свою щиру душу, добре серце, невичерпну скарбницю знань і невмирущих моральних цінностей. У переддень професійного свята хочеться від усієї душі побажати їй здоров’я, невичерпного оптимізму і довгих щасливих літ.
З Днем учителя, Віро Іванівно!
Дирекція та педагогічний колектив Приборжавської ЗОШ І-ІІІ ст.

Ваш отзыв

Ваш коментар