Версія для друку Версія для друку

Ліпше людям давати …

Він вважав себе великим і визначним поетом. Мовляв, його вірші охоче друкують газети і журнали. А ось видати їх окремою книгою – проблема. Держава не поспішає підтримати таланти! Єдиний вихід – шукати спонсора. Тому поет вирішив випробувати долю – зустрітися з місцевим багатієм і попросити в нього кошти на видання книги.
Той уважно вислухав поета і піднявши високо голову, багатозначно мовив:
–Те що ти пишеш, добре. Поезія – це стан душі. Я читав твої вірші. Вони вражають своєю простотою і неповторною багатогранністю, глибиною думки і розмаїттям душевних переживань.
– Я б, – зізнався поет, – хотів видати вірші окремою збіркою.
– Це треба вітати! Нам не вистачає якісної літератури! А ти хочеш вийти із поезією до людей, болісну душу свою світу явити. У теперішній скрутний час це треба лише вітати!
– Спасибі! – наразі знітився поет. – Книжка – дороге задоволення. Потрібні кошти – і немалі.
– Скільки? – ніби між іншим, запитав бізнесмен.
– Десь двадцять тисяч гривень, – відповів поет. – Для мене це немалі гроші.
– Дрібниця! – махнув рукою, – То не так і багато! Обов’язково щось підкину.
«Ну, слава Богу! – зрадів у душі поет. – А я думав… Нарешті й мені фортуна усміхнулася.»
Сьогодні майже вперше поет відчув, що у цьому світі чоловік без грошей, як пташка без крил.
– А на коли? – трохи перегодом запитав місцевий багатій.
– Та хоч зараз! – розплився в задоволеній усмішці поет, бо він вже уявив собі книгу, яка ще пахла фарбою.
– Гм, – глибоко задумавшись, важко зітхнув бізнесмен. – Зараз, зараз… Зараз не вийде. Ти знаєш, скільки у нас просить? І на церкву, і на спорт, і на проведення концертів, і на ремонт та обладнання медичних і освітніх закладів. Гроші всюди потрібні! Час від часу подзвонюй. Збуду продукцію, вилізу з боргів, обов’язково допоможу…
Промайнуло майже півроку. Знову зустрівся поет із бізнесменом.
– Сподіваюся, книжка вже побачила світ, – чи то жартома, чи серйозно випалив багатій.
– На жаль, ні! – затинаючись, ледь вимовив лицар слова. Всі обіцяють, а грошей катма.
– А я думав, – наразі безпорадно розвів руками місцевий багатій. – Однак судячи з усього, не розгубився. Трохи подумав і додав. – Треба, щоб все було згідно закону. На всякий випадок візьмеш листа-прохання на бланку обласної організації спілки письменників України. Потім не забудь рахунок з видавництва, де буде друкуватися книжка.
Поету, звісно, нічого не залишалось, як благально кивнути головою і вже вкотре повірити у щирість його слів. Кілька разів приносив бізнесмену листи і рахунки та все марно. Коли ж йому набридло нагадування, сказав, що загубив папери.
Лицар слова приніс нові.
Місяць за місяцем минає, підприємець обіцяє, а грошей не книжку так і немає. Та світ не без добрих людей. Знайшовся спонсор, простягнув руку допомоги – на радість поету, на зло бізнесмену.
Благодійником виявилася проста людина, в якої духовні цінності переважають над матеріальними. Вона у любу мить здатна на самопожертву. Свої зусилля вкладає на благо інших. Девізом життя стали слова: ліпше людям давати, ніж самому просити. І ще. Добра людина за зроблене не чакає винагороди, подяки чи похвали.
А ти як вважаєш, читачу? Скільки на твоєму життєвому шляху було таких людей?
Василь ШКІРЯ.

Ваш отзыв

Ваш коментар