Версія для друку Версія для друку

ІЗ ДИНАСТІЇ БУДІВНИЧИХ

Широко побутує думка і навряд чи вона помилкова, що людині стільки років наскільки вона виглядає і почуває себе внутрішньо. Отож, вік Євгенія Івановича Савка, ті, хто його знає не надто близько, на перший погляд можуть визначати помилково і скинути йому так років – десять – п’ятнадцять.
Можливо далися взнаки практично майже професійне заняття спортом у молодості, а можливо й гени посприяли. Євгенію Івановичу випала щаслива нагода грати у футбольній команді рідної Ільниці «Шахтар», що у свій час стала чемпіоном області та успішно виступала на першість України. Він і дотепер із гордістю згадує майстрів міжнародного класу Ловску, Улинця, Пасулька, Гецка і Гнивка, з якими ділив радощі від перемог.
Спортивна звитяга стала надбанням молодості, а основною професією Євгеній Іванович обрав, як і його батько, будівельну справу.

Працював у Іршавському міжколгоспбуді, звідки отримав направлення на навчання в престижний Полтавський інженерно-будівельний інститут. Після закінчення вищого навчального закладу повертається в рідний район, у ту саму будівельну організацію, яка, щоправда, кілька разів змінювала назву. Молодий спеціаліст розпочинає трудитися майстром, згодом – виконробом, а через три роки, керівництво призначає Євгенія Савка головним інженером ПМК-22.
Євгеній Іванович стає заступником голови районного агропромислового об’єднання по капітальному будівництву, реконструкції і соціальним питанням. Розширюються горизонти зростання, можливості яскравіше і більш повно розкрити організаторські здібності та талант будівничого. Звичайно, не все так було гладко, як тепер воно лягає в цю імпровізовану біографію. Тим не менше, життя відкривало і нові високі перспективи. Середнє і старше покоління жителів району добре пам’ятає другу половину 80-тих років минулого століття. Тоді початок масштабного будівництва фабрики спортивного трикотажу на окраїні Іршави, в сторону Ільниці, спричинив широкий соціальний спротив. Згодом каркас недобудованого підприємства довгий час стояв німим докором. Хоча власне кому?!. Подібна фабрика і досі успішно функціонує в сусідньому Хусті. Хіба що додати, що будівництво велося за рахунок коштів ВЦРПС колишнього Радянського Союзу і тому особлива увага приділялася соціальній стороні питання. Так саме комплекс багатоповерхівок на вулиці Шкільній залишився іршавчанам у спадок.
Революційні 1990-ті промайнули у буденних справах: Євгеній Савко був повністю «занурений» у клопоти, що їх щедро підносили будні за сім років, коли керував ремонтно- будівельним управлінням в Іршаві.
Сімнадцять років тому його доля круто змінилася. Євгенія Івановича запросили на адміністративну роботу. У вересні 1999-го року Євгенія Савка призначають заступником голови Іршавської райдержадміністрації. За невеликим виключенням на цій відповідальній посаді пропрацював до літа 2010-го року.
Із цілого спектру подій і дат, що проминули за цей, трохи більший період ніж десятиліття, навіть якщо виділити тільки два паводки, що катастрофічним валом прокотилися у тому ж 1999-тому та 2001-ому роках населеними пунктами Іршавщини, дає уявлення про масштаб завдань, що їх довелося розв’язувати заступнику голови РДА, який курував ці питання. Десятки зруйнованих житлових і господарських будівель, соціальних об’єктів, мостів, об’єктів інфраструктури та життєзабезпечення довелося відбудувати, реконструювати. А деякі – будувати наново.
Той період забрав чималий шмат здоров’я, нервів, недоспаних ночей, але навряд чи знайдеться хто із колег, які б запам’ятали його некоректним. Це одна із тих рис, що відзначають його як людину високо інтелігентну, виховану, галантну. Нікому не в докір, але мало знайдеться серед керівників такого рівня, які б стримували себе, свої емоції, особливо в екстремальних, надзвичайних ситуаціях. Високий професіоналізм, вихованість, готовність допомогти колезі і просто людині, що знаходиться у скрутній життєвій ситуації — основа його беззаперечного заслуженого авторитету у всіх без винятку, хто тільки його знає.
Сьогодні багато хто знає Євгенія Івановича, як голову фракції БПП «Солідарність» у районній раді. Його теперішня громадсько-політична діяльність – це ще один, але надзвичайно важливий штрих до його портрета. Вже хоча б тільки одне те, що займаючи високу адміністративну посаду, Євгеній Іванович сторонився політичної діяльності. Тільки не маючи адміністративно-бюрократичних важелів впливу, Євгеній Савко, покладаючись суто на особистий авторитет взяв на себе відповідальність перед однопартійцями та виборцями.
Отакий короткий начерк портрету Євгенія Івановича Савка. На додачу, хіба що його ліричне обрамлення у особі коханої дружини Марії Іванівни та любимих доньки Наталії та сина Євгена, який перейняв у батька естафету будівельника.

Михайло ІСАК

Ваш отзыв

Ваш коментар