- Нове життя - https://nz-ir.com -

ОСНОВА МАЙБУТНЬОЇ КРОНИ

Через півтора місяця Євген Шкарупа відзначатиме два роки із дня призначення на посаду лісничого Річанського лісництва державного підприємства «Довжанське лісомисливське господарство». Призначення на таку посаду молодих спеціалістів у лісівників – річ не така вже й незвична. Років тридцять п’ять тому тут розпочинав свою кар’єру ще молодшим нинішній директор держпідприємства Василь Ледней, а у 2002-ому році в Білківському лісництві лісничим призначили так само – 22-річного Ярослава Чічуру.
Євген Шкарупа на відміну від них – молода людина, народжена у рік здобуття Україною незалежності. Він виріс і формувався у зовсім інших умовах: соціальних, політичних, суспільних, громадських, у середовищі інформаційно відкритому, зорієнтованому більше на цінності демократії західного типу, аніж на авторитарний тип управління державою господарськими структкрами. Хоча і не ставилося прямолінійно подібне запитання, але судячи з усього, Олександр Євгенович, як і багато хто із його покоління, не вбачає абсолютно нічого дивного у стрімких кар’єрах своїх однолітків, та, по суті, своєї. Епоха кардинальних змін виносить на владний Олімп представників чи не їх генерації у ранзі міністрів, їх заступників, радників або керівників крупних державних корпорацій. Такі щаблі можливо ще попереду, але щоб не наврочити, оглянемо тільки першу сходинку.
Закінчивши навчання в Хустському лісотехнічному коледжі, Євген Шкарупа продовжує навчання у Львівському національному лісотехнічному університеті на факультеті лісового і садово-паркового господарства. Ніби й недавно завершив навчання, але, за його ж словами, слід було більшу кількість предметів вважати за любимі, в роботі все знадобиться. Не варто не зважати і на той чинник, що молодший Шкарупа зростав у родині, де ліс вважався майже другою домівкою. От одне із найбільш улюблених занять – полювання. Так він із батьком на полювання ходить відколи себе пам’ятає. Старший – так само лісівник – одразу після шкільної парти. Але, виявляється, батькова наука у цій справі – то одне, а робітнича школа – дещо зовсім інше. – Після коледжу, ставши майстром, а потім старшим майстром дільниці, де працювали вісім лісівників та єгер, – відверто зізнається Євген Олександрович, – не було так, що брав досвід кого-небудь одного, а відразу якимись частками від усіх.
Таке поліфонічне засвоєння кращих зразків чужої практики, не кожному вдається осягнути, але це як і будь-яка природна речовина: тим цінніша, чим більше має в собі мікроелементів.
У роду Шкарупів Євген – уже третій лісничий. Знаний Білківський лісничий, ще за часів графа Телекі, Данило Пашкуй – його прадід по батьківській лінії. З тієї ж родової гілки і священик Олександр Пашкуй,який служив у Кушниці, у Богдані та Вільхівці Тячівського району. Переслідуваний радянською владою, цю естафету ніби мимоволі передав і своєму зятеві, одному із провідних технічних спеціалістів тогочасного Кушницького лісокомбінату, який зазнав кримінального переслідування уже на зламі 1980-тих.
Характер, волелюбність, така собі зовнішня непокірність, а тим більше внутрішня, заглиблюється, мабуть, у генетичне коріння. Про це обидва Шкарупи не так уже надто полюбляють погомоніти, а от про залюбленість у світ тварин їх не доводиться надто і вмовляти. Як і дід – Євген Якович – Євген Шкарупа явно уподобав коней.

Тепер у Річанському лісництві є пара бурих, що вже й під сідлом походили, а на разі намічається ще запрягти їх у бричку. Одними кіньми в Ріці не обходяться. Допитливі дітлахи та й дорослі також можуть у живому куточкові тут помилуватися валкою кабанів, косулею, парою борсуків, лисицею. Про породисті лайки годі вже й балакати. Це особливе уподобання і без зайвої скромності – особлива гордість лісничого – деякі вже мають нагороди із професійних виставок у області.
Поряд із полюванням, прихильністю до живих лісових мешканців у Євгена Олександровича ще донедавна на одному із перших місць у житті стояв футбол. Правда, в останні роки дедалі менше виходить на поле. А якщо і виходить, то при критичній нестачі гравців у Кушницького «Едельвейса», йде захищати ворота. Це в нього такий бережливий режим після серйозної травми. Та й молода сім’я, мабуть, не надто прихильна до цього його захоплення.
До свого двадцятип’ятиріччя Євген Шкарупа не тільки поєднав свою долю із юною Тетяною, що працює педагогом у місцевому ДНЗ №2, але у молодої сім’ї у травні, услід за татовим ювілеєм народилася майбутня красуня – ніжна Юліанка.
Отак крок за кроком, у таких постатях відроджується Україна. Постає покоління, що як молоді і пружні пагони тягнуться уверх до сонця, до світла, хоча й вибили, немов у старому саду із обрізаного яблуневого стовбура гілками та накопиченими і нереалізованими соками потужно, хоча й непомітно для зовнішнього світу на клітинному рівні формують іншу крону, що приноситиме здорові, а не червиві плоди.
Михайло БОРЖАВСЬКИЙ.