Версія для друку Версія для друку

ОСНОВА МАЙБУТНЬОЇ КРОНИ

Через півтора місяця Євген Шкарупа відзначатиме два роки із дня призначення на посаду лісничого Річанського лісництва державного підприємства «Довжанське лісомисливське господарство». Призначення на таку посаду молодих спеціалістів у лісівників – річ не така вже й незвична. Років тридцять п’ять тому тут розпочинав свою кар’єру ще молодшим нинішній директор держпідприємства Василь Ледней, а у 2002-ому році в Білківському лісництві лісничим призначили так само – 22-річного Ярослава Чічуру.
Євген Шкарупа на відміну від них – молода людина, народжена у рік здобуття Україною незалежності. Він виріс і формувався у зовсім інших умовах: соціальних, політичних, суспільних, громадських, у середовищі інформаційно відкритому, зорієнтованому більше на цінності демократії західного типу, аніж на авторитарний тип управління державою господарськими структкрами. Хоча і не ставилося прямолінійно подібне запитання, але судячи з усього, Олександр Євгенович, як і багато хто із його покоління, не вбачає абсолютно нічого дивного у стрімких кар’єрах своїх однолітків, та, по суті, своєї. Епоха кардинальних змін виносить на владний Олімп представників чи не їх генерації у ранзі міністрів, їх заступників, радників або керівників крупних державних корпорацій. Такі щаблі можливо ще попереду, але щоб не наврочити, оглянемо тільки першу сходинку.
Закінчивши навчання в Хустському лісотехнічному коледжі, Євген Шкарупа продовжує навчання у Львівському національному лісотехнічному університеті на факультеті лісового і садово-паркового господарства. Ніби й недавно завершив навчання, але, за його ж словами, слід було більшу кількість предметів вважати за любимі, в роботі все знадобиться. Не варто не зважати і на той чинник, що молодший Шкарупа зростав у родині, де ліс вважався майже другою домівкою. От одне із найбільш улюблених занять – полювання. Так він із батьком на полювання ходить відколи себе пам’ятає. Старший – так само лісівник – одразу після шкільної парти. Але, виявляється, батькова наука у цій справі – то одне, а робітнича школа – дещо зовсім інше. – Після коледжу, ставши майстром, а потім старшим майстром дільниці, де працювали вісім лісівників та єгер, – відверто зізнається Євген Олександрович, – не було так, що брав досвід кого-небудь одного, а відразу якимись частками від усіх.
Таке поліфонічне засвоєння кращих зразків чужої практики, не кожному вдається осягнути, але це як і будь-яка природна речовина: тим цінніша, чим більше має в собі мікроелементів.
У роду Шкарупів Євген – уже третій лісничий. Знаний Білківський лісничий, ще за часів графа Телекі, Данило Пашкуй – його прадід по батьківській лінії. З тієї ж родової гілки і священик Олександр Пашкуй,який служив у Кушниці, у Богдані та Вільхівці Тячівського району. Переслідуваний радянською владою, цю естафету ніби мимоволі передав і своєму зятеві, одному із провідних технічних спеціалістів тогочасного Кушницького лісокомбінату, який зазнав кримінального переслідування уже на зламі 1980-тих.
Характер, волелюбність, така собі зовнішня непокірність, а тим більше внутрішня, заглиблюється, мабуть, у генетичне коріння. Про це обидва Шкарупи не так уже надто полюбляють погомоніти, а от про залюбленість у світ тварин їх не доводиться надто і вмовляти. Як і дід – Євген Якович – Євген Шкарупа явно уподобав коней.

Тепер у Річанському лісництві є пара бурих, що вже й під сідлом походили, а на разі намічається ще запрягти їх у бричку. Одними кіньми в Ріці не обходяться. Допитливі дітлахи та й дорослі також можуть у живому куточкові тут помилуватися валкою кабанів, косулею, парою борсуків, лисицею. Про породисті лайки годі вже й балакати. Це особливе уподобання і без зайвої скромності – особлива гордість лісничого – деякі вже мають нагороди із професійних виставок у області.
Поряд із полюванням, прихильністю до живих лісових мешканців у Євгена Олександровича ще донедавна на одному із перших місць у житті стояв футбол. Правда, в останні роки дедалі менше виходить на поле. А якщо і виходить, то при критичній нестачі гравців у Кушницького «Едельвейса», йде захищати ворота. Це в нього такий бережливий режим після серйозної травми. Та й молода сім’я, мабуть, не надто прихильна до цього його захоплення.
До свого двадцятип’ятиріччя Євген Шкарупа не тільки поєднав свою долю із юною Тетяною, що працює педагогом у місцевому ДНЗ №2, але у молодої сім’ї у травні, услід за татовим ювілеєм народилася майбутня красуня – ніжна Юліанка.
Отак крок за кроком, у таких постатях відроджується Україна. Постає покоління, що як молоді і пружні пагони тягнуться уверх до сонця, до світла, хоча й вибили, немов у старому саду із обрізаного яблуневого стовбура гілками та накопиченими і нереалізованими соками потужно, хоча й непомітно для зовнішнього світу на клітинному рівні формують іншу крону, що приноситиме здорові, а не червиві плоди.
Михайло БОРЖАВСЬКИЙ.

Ваш отзыв

Ваш коментар