Версія для друку Версія для друку

ШТРИХИ ПРОФЕСІЙНОГО ПОРТРЕТУ ВІДОМОЇ ПОСТАТІ РАЙСПОЖИВСПІЛКИ

Коли зайшов до неї в кабінет, то на столі й довкола було багато квітів. Їх аромат буквально поглинав усе повітря в приміщенні. Відчувалося, що на її робочому місці ще витає дух свята. Нещодавно ця мудра і відома жінка відзначила гарний ювілей. Вона не має ні ощадної книжки, ні рахунків у банках, не збудувала вілли для власних потреб, хоча працювала у такій сфері, де можливостей було для цього море. Від неї вимагалося лише бажання і певні дії. Та вона жила за зовсім іншими принципами. Всю себе віддавала роботі на благо колег, рідного краю. Її життєве кредо: кожен хай робить так, як йому велить душа. Мова йде про директора ПСК «Коопунівермаг» в Іршаві Марту Ханас.
У червні 1955 року прийшла працювати в коопунівермаг головним бухгалтером. Цей день пам’ятає, як сьогодні, адже в життя втілилася довгоочікувана мрія. До того здобувала досвід в споживчому товаристві, заготівельній конторі. Вона викладалася на всі сто, працювала як мінімум за двох. Коли звільнилося місце очільника коопунівермагу, то з трьох претендентів вибір зупинили на ній. Це було восени 1963 році.
– На той час у моєму підпорядкуванні нараховувалися 21 чоловік та 6 магазинів. Відколи я була директором, то збудували ще сім точок споживчої кооперації. У розквіті торгівельної справи у мережі коопунівермагу працювало до півтори сотні чоловік, — пригадує Марта Михайлівна.
Там, де знаходиться нинішня будівля коопунівермагу, колись були приватні будинки. За словами Марти Ханас, довелося багато зусиль докласти, щоб з людьми владнати різні моменти. Сам проект на будівлю привезли аж із Москви, а за конструкціями їздили в Чернівці на завод. Один із тих, хто допоміг у цій справі, був Андрій Карабиньош – далеко не остання людина в райспоживспілці. Він якось сказав: «Марто, берімося двоє за цю справу, будемо оббивати всі пороги, які треба». З особливою гордістю Марта Михайлівна говорить про дитячий магазин, який звели під її керівництвом, а також «Техніку». Свого часу вони були окрасою міста. Хоча співрозмовниця зізнається, що все-таки у райцентрі завжди тяжко було просувати товари. Дві основні причини – невелике місто та величезна конкуренція. Не зважаючи на ці фактори, директор коопунівермагу досягала значних успіхів, бо працювала з постачальниками безпосередньо, а не через посередників, як це робили інші.
Шляхи долі іноді зовсім примхливі, а подеколи приємно непередбачувані. Вони вивели Марту Ханас на високі пагорби слави. Торговельник високої марки була делегатом 8 з’їзду уповноважених споживчої кооперації колишнього Радянського Союзу. Захід проходив у Москві. Щоб туди потрапити, потрібно було мати не лише, як кажуть, клепки в голові, а й багатий досвід та вагомі здобутки за плечима. Все це Марта Михайлівна мала. Очевидно, зовсім не випадково її було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Такої нагороди у споживчій кооперації не те, що в районі, а навіть в області ніхто не мав.
М. Ханас народилася в Іршаві. Її брат був директором сільгосптехніки. Усе своє життя не забувала батьківську науку залишатися чесною та справедливо працювати на благо людей. Вона сповна віддавалася споживчій кооперації. Від цього інколи страждала і сім’я, якій треба було, можливо, приділяти більше уваги, дарувати свою любов.

Успішний керівник народила і виховала трьох дітей. Дочка Ольга пропрацювала вчителем в Іршаві. Обидва сини, Олександр і Василь, зараз знаходяться в Сполучених Штатах Америки. Якось трапився і дуже цікавий випадок, який заслуговує на увагу. Там один з синів зустрівся з іршавчанином. Слово поза слово, і той згадав, що в райцентрі неодноразово бачив жінку, яка з усіма вітається і про неї дуже добре відгукуються в споживчій кооперації, прислухаються до її порад. Син щиро усміхнувся і з гордістю сказав: «То моя мама». Вочевидь, подібні випадки дуже красномовно характеризують людину.
Доля звела її з чудовими колегами-керівниками. Вона щаслива від того, що працювала під опікою очільників райспоживспілки, про яких іршавчани мають приємні спогади і позитивні відгуки. Це: Іван Штефуца, Давид Якубович, Олександр Калинич, Михайло Барна, Андрій Лупак. Найбільші слова вдячності М. Ханас висловлює людям, які все своє життя присвятили кооперації: Катерині Іванчо, Герману Гайзлеру, яких вже немає серед нас.
Професіоналами з великої літери можна назвати нині Магдалину Мелай, Ганну Сабадош, Оксану Сенина, Ліану Сак. Мають великий досвід Іван Цогла, Іван та Магдалина Матуші, Наталія Буряс.
Вже на заслуженому відпочинку Євгенія Дух, Ганна Коростіль, Марія Лапка, Тетяна Метенько, Марта Штефаньо, Марія Пилипко, Ганна Ганчіч, Ганна Поляк, Ганна Овсак.
Свого часу відчутно збагачували кооперативи Михайло Митровці – директор промкомбінату, Андрій Карабиньош – директор райзаготконтори. Громадським харчуванням керував Степан Фірцак.
З ім’ям Марти Михайлівни пов’язують цілу епоху відчутного розвитку споживчої кооперації. Вона була і є на своєму місці. Одним словом, це постать. Про таких не забувають.
З нагоди ювілею серед численних колег і шанувальників Марту Ханас привітав заступник голови райспоживспілки Сергій Лупак. Вона залюбки розповідала про свої сторінки біографії, підтверджувала їх різноманітними фотографіями. На світлинах зафіксовані історичні віхи бурхливої доби розквіту споживчої спілки, вони просто оживали…

Іван Кополовець.

Ваш отзыв

Ваш коментар