- Нове життя - https://nz-ir.com -

НОВОСЕЛИ

Вулиця Гірська знаходиться з правого боку вулиці Центральної с. Броду і займає певну частку території села. На даний час тут нараховується понад 60 дворогосподарств. Хоч розташована в гірській місцевості, але на ній проживають наші односельці з усіма зручностями. Переважна більшість житлових будинків перебудовано заново. Є водопровід, газо- і електрифікована вулиця, інтернет. Та і ремонт доріг на цій вулиці проводиться силами самих жителів. Вирощують непоганий врожай сільгоспкультур. Тримають велику рогату худобу, свиней, птиць. Окрасою вулиці Гірської є сади і виноградники.
Вісім років тому на цій вулиці, з її чудовою мальовничою природою, поселилася подружня пара ветеранів праці, викупивши собі будинок з усіма зручностями.
Познайомився з цією парою на чергових виборах на виборчій дільниці в нашому селі. Про них чув, що живе пара ветеранів праці в Горах. Домовившись з ними, побував у них вдома. Хотілось більше познайомитись, поговорити.
Господар оселі Зоря В’ячеслав Якович, колишній працівник військкомату, полковник у відставці. Його дружина Євгенія Олександрівна, працівник лісництва, теж полковник у відставці лісової охорони. Вони мене радо прийняли, і за чашкою кави повелася розмова.
Ця родина досить цікавої долі. Господар оселі В’ячеслав Якович, уродженець Донецької області. В1949 році його батьки були переведені на роботу в Західну Україну. Далі, як і у всіх: школа, армія, навчання. Як солдат строкової служби, брав участь у Чехословацьких подіях 1968 року. Після закінчення танкового училища на військових навчаннях отримав серйозну травму ноги, і був медкомісією відсторонений від стройової служби. Все своє трудове життя пропрацював у військкоматах: у Воловці, Іршаві і в Малиновичах Волинської області, де пропрацював 20 років, звідки і вийшов на пенсію.
Народилася господиня будинку в сім’ї офіцера Радянської Армії на кордоні з Угорщиною. Її батьки «кочували» від Паміру до Прибалтики. З 1956 року зупинилися в Закарпатській області. Виконувала уроки з нею мама, яка наїздилася по різних куточках колишнього Радянського Союзу. Куди чоловік, туди і вона. В одній руці – дитина, в другій– валіза. Познайомилася із своїм судженим в Ужгороді у 1968 році. Він сержант -танкіст, вона – студентка УжДУ. Одружилися через рік. Згодом перевелася і закінчила Львівський політехнічний інститут. Працювала у лісництві. Спочатку інженером – електриком, а потім радіаційним екологом. Нагороджена орденом «Знак пошани», пам’ятним годинником від Міністерства лісового господарства та грамотами від Міністерства надзвичайних ситуацій.
Живуть в парі 47 років. Є син, дочка, які створили свої сім’ї, є внуки. Вже 9 весну зустрічають в селі Брід. Займаються домашнім підсобним господарством. На їхньому обійсті росте вирощений ними сад і виноград. Тримають домашнюю живність. Сподобалось подружжю ветеранів наше село з чудовою природою. Недавно ветеранська організація с. Брід привітала В’ячеслава Яковича з 70-річчям. Вони живуть у гущі народу. До них часто їздять гості, діти, онуки і спілкуються з ними по інтернету. Побажаємо їм міцного здоров’я, щастя, радості і всіх благ.

Михайло ЛОМАГА
голова ветеранської