Версія для друку Версія для друку

І комерсант, і будівничий, і просто порядна людина

Кожна зустріч із Михайлом Васильовичем Барною приносить приємні спогади. Ще б пак! Більше двадцяти років він очолював іршавську райспоживспілку. До того працював заготівельником в Кушницькому спожив товаристві, завідував магазином.
Мені часто доводилося із ним зустрічатися, брати інтерв’ю, готувати матеріали про очолювану ним галузь. Надзвичайно велика відповідальність була покладена на нього. На той час майже у кожному населеному пункті були магазини продовольчих товарів, у великих селах діяли універмаги, ресторани та закусочні. А де їх не було, потрібно було подбати про їх відкриття. А зробити це було не так просто. Доводилося вести перемовини із керівництвом банку для зведення збірно-розбірних павільйонів. І почалося! Так крім запланованих звели ще 14 крамниць і три закусочні. Водночас продовжувалось розпочате будівництво торгового центру в Іршаві та реконструкція комплексу в с. Сільце.
Михайло Васильович вважав, що комерсант повинен володіти мистецтвом вести комерційні переговори з партнерами, знати способи і методи регулювання господарських взаємовідносин між покупцями і постачальниками товарів і послуг, споживчі властивості та методи експертизи товарів і багатьох інших спеціальних дисциплінах. А ще він був вимогливий, принциповий, критичний до себе. Любив казати правду, хоч вона й очі коле та подобається не всім. Водночас Михайла Васильовича знали як просту, щиру, добру і чуйну людину.
– Ті часи, – каже Михайло Васильович, – від теперішніх відрізняються тим, що мені доводилось бути не лише комерсантом, а й будівничим. Йшла мова про те, щоб у віддалених населених пунктах, особливо гірських та присілках, відкривати нові торгові точки, бо там ще були магазини на дому (надомники). Робилося це для того, аби на належному рівні населення забезпечувалося хлібом та товарами першої необхідності.
Кооперативні підприємства, переконаний М.В. Барна, важливі суб’єкти господарювання та джерела забезпечення населення різними товарами. Тому він постійно працював над підвищенням якості обслуговування, вносив вагомий внесок в економіку району.
У ці спекотні липневі дні і старі і малі люблять посидіти на лавочці біля фонтану неподалік торгового комплексу в Іршаві.
– Це заслуга насамперед Михайла Васильовича, – каже директор ПСК «Коопунівермаг» Марта Ханас. – Буваючи у відрядженні у м. Надвірна дізнався, що проекти будівництва фонтанів виготовляє Львівський проектний інститут. Кілька разів доводилося їхати до Львова і лише про чималих зусиллях вдалося побудувати фонтани в центрі Іршави.
Робочий день у Михайла Васильовича розпочинався вдосвіта і закінчувався пізно ввечері. Навіть у вихідні доводилось працювати. Із приємністю згадує про проведення реконструкції та відкриття в місті магазинів «Дитячий світ», «Домашнє господарство», «Техніка». Водночас зводилися спеціалізовані магазини-продмаги в Білках, Довгому, Ільниці, Сільці, Дунковиці, Кушниці.
Михайло Барна із великою повагою ставився до Андрія Івановича Лупака, який працював на багатьох керівних посадах, був членом ради Укоопспілки та облспоживспілки, обирався депутатом обласної ради, удостоєний почесного звання «Заслужений працівник сфери послуг». Він прийняв естафету Михайла Васильовича, працював головою райспоживспілки.
– Мені прикро тепер дивитися, – продовжує Михайло Васильович, – що заготівельна справа у районі занепала. Хто тепер із молодих повірить що на Сілецькому рибнику було побудовано ферму для курей-несучок, навіси для качок і гусей з чистою басейною водою та на другому поверсі інкубатор. Навколо лозянських ставків збудовано свинарник на 400 голів. Протягом двох років на лозянських горах з’явився цілий комплекс для відгодівлі тварин. Зведено нові свинарники в Приборжавському, при кожній хлібопекарні і, звісно, при підприємствах громадського харчування. Кожен керівник системи райспоживспілки повинен був займатися утриманням та відгодівлею тварин. Із введенням в дію відповідних об’єктів одноразово утримувалося 1700 голів свиней, 100 – великої рогатої худоби, 600 овець, до двох тисяч кролів, 1200 качок, 800 гусей та до 10 тисяч курей. Щороку в інкубатор закладалось до 50 тисяч яєць, а курчата реалізовувались населенню району. На рибниках заготконтори виловлювалось до шести тонн риби.
А у селах почали відкривати заготівельні пункти-магазини для товарів під так звану зустрічну продажу товарів підвищеного попиту, як імпортного так і вітчизняного виробництва. Заготівельні пункти побудовано в кожному населеному пункті майже на протязі двох років.
У с. Білки зведено забійний цех та сушарку, в Іршаві – цех для переробки овочів і фруктів.
У той же час на промкомбінаті діяв ковбасний цех, де виробляли більше двох тонн ковбасних виробів, копченого сала та копченої риби.
До позитиву в роботі М.В. Барни можна віднести і те, що іршавська заготконтора була серед кращих в колишньому Радянському Союзі.
Велику увагу приділяв М.В. Барна кадрам. Кузнею кадрів був для жителів району Мукачівський кооперативний технікум, який випускав бухгалтерів, плановиків, продавців, товарознавців, а Виноградівська однорічна школа готувала кондитерів, кухарів, офіціантів.
Михайло Васильович успішно поєднував основну роботу із громадською. Неодноразово обирався депутатом Кушницької сільради та депутатом районної і обласної рад. Нагороджений чисельними грамотами та медаллю «Ветеран праці».
А ще він велику увагу приділяв пресі. Листоноша завжди приносила стос газет. – «Нове життя» – моя улюблена газета, – каже Михайло Васильович. Якщо відверто, не можу без неї. Де ще можна так конкретно дізнатися про життя району? Тому й передплачую її вже понад п’ятдесят років.
Приємно чути таке. Особливо напередодні 70-річчя газети. Таких би нам побільше читачів!

Василь ШКІРЯ.

Ваш отзыв

Ваш коментар