Версія для друку Версія для друку

ЗРАЗКОВОМУ ФОЛЬКЛОРНОМУ АНСАМБЛЮ «КИРНИЧЕНЬКА» – 35 РОКІВ

Задум створити дитячий ансамбль виник під час поїздки у місто Чернігів. Як громадський методист Едіта Канчій поїхала у відрядження на семінар. Там освітянам читали лекції, вони знайомилися з досвідом роботи найкращих учителів міста, відвідували відкриті уроки та позакласні заходи. На одному з таких заходів перед ними виступив дитячий ансамбль. А запам’ятався він тим, що дітки виконували мелодії на різноманітних інструментах. Справа в тому, що це не були звичайні інструменти, а предмети повсякденного вжитку, на яких і з яких можна було добути цікаві звуки. Відповідний ритм і сила удару створювали чудові неповторні мелодії. Це Едіту Василівну так захопило, що захотілося щось подібне створити і вдома. Ця думка не давала їй спокою і, повернувшись до Іршави, вона взялася за її втілення.
Першим інструментом була дитяча іграшка – пластмасова свистулька. У неї наливали воду, і через спеціальну трубочку потрібно було дути. Це нехитре заняття дітям дуже подобалося. Після декількох репетицій з’явилася пісня «Перепілка».
Далі почали використовувати бубенчики, метаксофони, ксилофони, пізніше – сопілки, бубен, баян. У супроводі цих інструментів уперше прозвучали українські народні пісні «Лисичка», «Ди-би-ди», «Ой лопнув обруч», закарпатська народна пісня «Ой на дуду».
Так у 1981 році, працюючи в Іршавській середній школі № 1, Едіта Канчій створила дитячий інструментальний ансамбль. «Основний критерій, за яким я визначаю, чи зможе дитина бути учасником ансамблю – любов до пісні, слова, танцю. Це відчувається одразу. Якщо дитина жвава, непосидюча, якщо їй усе цікаво – вона зможе грати на сцені», – ділиться думками Едіта Василівна.
Ансамбль часто виступав на районних та обласних святах, запрошували їх навіть на телебачення. «У 1987 році, – пригадує пані Едіта, – ми брали участь у фестивалі, що проходив у місті Суми. На святковому концерті побувала і міністр освіти Алла Верещагіна (до слова, автор книги «Музика» для загальноосвітніх шкіл). Наш виступ їй сподобався, і на запитання: «Яка назва колективу?» я, затамувавши подих, не довго думаючи, відповіла: «Кирниця»… Пані Алла усміхнулася і мовила, що для дітей це трохи грубувато. «Так, – погодилася я. – Тоді нехай буде «Кирниченька». З того часу і донині за нами закріпилася саме ця назва».
У 2000 році Едіта Канчій перейшла працювати у районний будинок культури разом із ансамблем. А вже у 2001 році за активну творчу діяльність зі збереження, розвитку і популяризації української культури та високий художній рівень і виконавську майстерність колективу було присвоєно звання «Зразковий аматорський колектив».
Використовувати у виступах різноманітні предмети стало візитівкою колективу. Експериментам не було меж, у хід ішли побутові речі, старовинне домашнє начиння, господарський реманент. І, як не дивно, – усе давало прекрасний результат. Наприклад, Синетар Віталій грав на косі, Возкобійник Ярослав – на пилі, Товстий Віктор – на прачці, Синетар Володимир – на бубні та трембіті-«шпульці». Тут треба трохи пояснити. «У 1980-их роках, – каже Едіта Василівна, – в Іршаві працювала ткацька фабрика. Оскільки ми використовували увесь матеріал, який нам попадав до рук, то нас зацікавили мотки із нитками. Точніше трубочки, на які були намотані нитки. Так ось, ці трубочки ми одягали одна на одну, і виходила своєрідна трембіта. Гра на ній демонструвала дуже оригінальний звук». Використовують у концертах також деркач, прачку, колотушку, бердо, товкан. Захоплено сприймають глядачі і гру на скляних пляшках.
Зібрані і записані у віддалених селах району етнографічні матеріали Едіта Василівна широко використовує у концертно-виконавській практиці фольклорного ансамблю «Кирниченька». Зокрема, це пісні «Дівко, дівко, пой до мене» з села Івашковиця, «У нашої попаді», «Од бучка до бучка трава зелененька» з села Арданово, «Піду в полонину» з села Великий Раковець. І, звичайно, танець «Раковецький кручений».
Його репертуар – об’ємна музична палітра з різних за жанром і характером творів. Основу репертуару складають календарно-обрядові пісні, побутові танці, дитячі ігри та народні обрядодійства.
Кожна програма дитячого ансамблю – це театралізоване дійство, режисерська робота, вдало побудована композиція.
Мета ансамблю – популяризація української народної пісні та національних традицій серед молоді, успадкування ними звичаїв, обрядів, збереження і відтворення дитячих жанрів музичного фольклору.
Головною метою роботи керівника є розвиток артистизму у дітей, вміння розуміти фольклор. «Кирниченька» – це талановиті діти, здатні відмовитися від звичайних дитячих розваг заради захоплюючих хвилин виходу на сцену, заради гучних овацій вдячних глядачів.
Запам’ятався і Токар Станіслав, який почав виступати у колективі з трьох років. Вправний танцюрист, а ще кращий гуморист. Фіґлі у його виконанні могли розсмішити до сліз найсерйознішого глядача. Займався у колективі аж до десятого класу, на заміну йому прийшов також у три роки Ерделі Андрій – соліст та гуморист.
Нині «Кирниченька» – згуртований і дружний колектив. Пишається наставник усіма своїми вихованцями, та кістяком колективу є Тернинко Поліна, Бокотей Анастасія, Шелельо Наталія, брати Віктор та Андрій Ерделі, Бойко Василь, Щадей Іван, Мошкола Андрій, брати Ростислав і Олександр Голіби. Зараз ансамбль нараховує 14 дітей віком від трьох до 16 років. Цікаво, але за всю історію існування у колективі завжди переважали хлопчики.
За 35 років діяльності ансамблю тут виросло уже кілька поколінь. Багато вихованців закінчили вищі навчальні заклади, але завжди пам’ятають усе те, чому навчилися у фольклорному колективі.
А згадувати є що. Колись були учасниками, а нині викладають музику у загальноосвітніх школах та працюють у дитячих музичних школах та школах мистецтв Наталія Голіба (Токар), Лариса Олашин, Наталя Стой, Людмила Гуга, Вікторія Ямбор, Сергій Матішинець, Ярослав Матішинець, Едуард Погоріляк, Володимир Синетар, брат і сестра Роман і Марина Трикур, Уляна Причина, Вікторія Кравчук.

П’ятеро учасників і нині радо виступають у складі колективу у вільний від навчання час. А це: Вікторія Лендєл – студентка Мукачівського педагогічного училища, Василь Бойко – студент Ужгородського державного музичного училища імені Д. Є. Задора, Станіслав Поп’юрканич та Роберт Гринюк – студенти Ужгородського коледжу культури і мистецтв, Йосип Чава – Київського національного університету культури і мистецтв.
До слова, переможцем талант-шоу «Голос Словаччини» 2012 року стала колишня вихованка зразкового фольклорного ансамблю «Кирниченька» Іванна Бідзіля (Багова).
За свою творчу історію колектив дав майже 900 концертів у різних містах і селах України та за кордоном. Під умілим керівництвом Едіти Канчій брав участь у багатьох фольклорних фестивалях, святах та конкурсах.
Володар гран-прі Міжнародного дитячого фольклорного фестивалю «У Галицькім колі» (Львів, 2004), лауреат першої премії Першого міжнародного фольклорного фестивалю «Грай, гармонь» (м. Чаусово Миколаївської області, 2004) та учасник концерту переможців цього фестивалю в Національному палаці культури «Україна» (м. Київ), лауреат першої премії ІV Міжнародного фестивалю-конкурсу дитячого фольклору «Котилася торба» (м. Дубно Рівненської області, 2008). Через два роки, у 2010 році, колектив знову побував на цьому фесті і здобув перемогу в номінації «Успадкування та відтворення регіональних традицій дитячого фольклору».
Уперше демонстрував своє мистецтво за кордоном у 2009 році. Був учасником Міжнародного з’їзду «Діти без політики», який проходив у місті Брест (Республіка Білорусь). Донині уже побував у Хорватії, Словаччині, Болгарії, Греції, Франції, Італії, Чехії, Німеччині.
Саме такі колективи, як «Кирниченька», розвивають і популяризують етнотворчість, виявляють і підтримують обдаровану творчу молодь. Колектив без перебільшення можна назвати первинним носієм фольклорної традиції.

Марина ОФІЦИНСЬКА,
завідувач редакційного сектору Закарпатського обласного організаційно-методичного центру культури

Ваш отзыв

Ваш коментар