Версія для друку Версія для друку

Людина особливої долі

Кажуть: якщо людина народилася на Великдень, то вона має щасливе майбутнє, стане відомою і знаменитою, досягне великих успіхів, а Бог удостоїть її особливої долі. Саме таким і є закарпатський фольклорист і літературознавець Іван Хланта з Ужгорода. За 50-літній творчий шлях він зробив стільки, що вистачило б для багатьох, хто пов’язав своє життя із фольклором. Аж не віриться, що ця надзвичайно скромна, мудра і чесна людина видала вісімнадцять збірок казок, упорядкувала і донесла до читача двадцять збірників пісень, а також опублікувала кілька десятків статей про різні мистецькі колективи Закарпаття.
Добився цього Іван Васильович неспроста. Він постійно у творчому пошуку. Коли б йому додому не подзвонив, дружина або дочка відповідають: «Його немає, бо поїхав…» То десь в населений пункт нашого краю, то за його межі… Де він тільки не побував. На Кубані, в Сербії, Мараморощині (Румунії).
– Що спонукає Вас до мандрів? – питаю Івана Васильовича. – Адже одного бажання замало. Потрібні і час, і гроші, і здоров’я.
І. Хланта тоді якраз повернувся із Румунії.
– У Банату добрих людей чимало, – почав свою розповідь Іван Васильович. – Один з них – Ілля Албічук. Він безпритульному допоможе житлом, хворому ліки дістане і просто розрадить, коли тобі важко. Він знаходив час, щоб допомогти мені відшукати талановитих співаків не тільки в місті Лугош, але й у навколишніх українських селах Банату. Міг підвезти на автомобілі, організувати у добрих людей нічліг, обід чи вечерю.
– Що ви почерпнули для себе?
– Багато. Важлива роль у пропаганді народнопісенної творчості українців Банату належить художній самодіяльності. Прикро, що тепер вона перебуває в повному запустінні. Немає фахівців, які б професійно керували колективами художньої самодіяльності. Те ж саме стосується хореографічного мистецтва, інструментальної музики та вокально-інструментальних ансамблів.
Далі І. Хланта сказав, що більшої цілеспрямованості треба б надати фольклорним святам, на яких би виступали не лише носії народної пісенності чи то музики, там могли б демонструвати своє мистецтво самодіяльні художники, майстри народного декоративно-прикладного мистецтва. Автентичний фольклор на фольклорних фестивалях могли б репрезентувати солісти як серед дорослих, так і дітей, фольклорні тріо, дуети, майстри гри на народних інструментах, фольклорні ансамблі, ансамблі троїстих музик.
Від перебування в Румунії І.В. Хланта зробив для себе висновок: давно настав час гуртуватися українцям і захищати свої конституційні права на освіту, церкву, культуру. Необхідно здійснити чимало цікавих, корисних, конче потрібних задумок для пожвавлення українознавства в Румунії.
Іван Хланта записав у сусідній країні сотні пісень. Серед них – для дітей, чумацькі, наймитські, заробітчанські, про долю, тугу за молодими літами, а також колискові, рекрутські, вояцькі, танцювальні, жартівливі, родинно-побутові та пісні про кохання. Упорядкувавши їх, видав окремою книгою: «Народні пісні українців Банату (Румунія)».
Народні пісні, переконаний Іван Хланта, що записані з уст талановитих співаків і що ввійшли до цього збірника, завжди сяятимуть найкращими, найкоштовнішими діамантами в золотій короні народної пісенності України. Нехай ці пісні падають освіжаючим дощем на губи спраглих, збуджують потяг до прекрасного, доброго, щирого, всього того, що живить духовні почування.
Так само Іван Васильович може годинами розповідати про кубанські зустрічі. Народні пісні, за його висловом, це безцінна скарбниця історичного досвіду багатьох поколінь, всього найкращого, що в сфері духовної культури витримало випробування. Вони є своєрідним містком, який поєднує покоління минулі з поколіннями сьогоднішніми і прийдешніми. Духовні надбання народу об’єднували і виокремлювали нашу націю, давали їй змогу зберегти себе, зберігати світлі помисли в наших серцях, віру в краще майбутнє.
Івана Хланту вже давно визнано успішним вченим, літературознавцем, фольклористом, мистетцвознавцем, бібліографом… А ще він – кандидат філологічних наук, заслужений діяч мистецтв України, академік Академії наук вищої освіти України. Високо оцінив його творчість заслужений працівник культури України Василь Габорець. Напрацювання у багатющій та широкій сфері духовного життя нашого краю, сказав він, протягом кількох десятків років, творчі горизонти та уподобання його надзвичайно розлогі та багатогранні: його захоплює творчість відомих письменників, народне і професійне мистецтво, турбує сучасне становище української літературної мови, морально-виховна роль школи та церкви в нашому суспільстві, привертають увагу культурні традиції української діаспори за кордоном… Він – талановитий науковий дослідник і першовідкривач в обширній царині вітчизняної культури і мистетцва своїми новими величними відкриттями і знахідками, які примножують духовні надбання співвітчизників і в першу чергу наших краян.
Не оминув увагою Іван Хланта і наш район. Свого часу він видав фундаментальний збірник «Пісні Іршавщини». Фольклорист повернув із небуття пісенні перлини нашого краю. Усі, хто прочитав цю книжку, ніби перебував в полоні пісенної стихії. Його труди спрямовані на розчищення фольклорних джерел, сповнення прагнення напоїти справжньою живою водою – мистецтвом душі усіх спраглих. А що вже казати про книгу «Ой видно село» про народні пісні села Арданова. Це плід трирічної праці фольклориста. Поява ґрунтовної фольклористичної праці – подія досить рідкісна в українському книговиданні. Мистецтвознавець Ірина Коваль – Фучило звернула увагу на те, що в книзі «Ой видно село» найголовнішим є розділ «Пісні про кохання». Тут чимало пісень, зазначає вона, власне закарпатських, на відміну від попередніх розділів, які яскраво демонструють уніфікацію пісенного матеріалу. Деякі з пісень третього розділу (Іванку, Іванку, купи ми рум›янку», «Іванку, Іванку, на тім боці ярку» завдяки своїй оригінальності, свіжості, мелодійності увійшли до репертуару хору Вірьовки, тріо «Мереничі», дуету «Два кольори», Закарпатського народного хору, народної артистки України Раїси Кириченко та інших виконавців і стали відомі по всій Україні. Схожа доля й у багатьох інших пісень, які запозичені закарпатцями з інших регіонів України («По садочку ходжу», «Чом ти не прийшов», «Несе Галя воду»). Тут важливо зазначити, що великим досягненням рецензованої книги є фіксація чи не усього пісенного матеріалу одного села на короткому часовому проміжку. Можна припустити, що через двадцять років ситуація буде суттєво відрізнятись від сучасної. Нинішні виконавці не вважають за необхідне співати ті пісні, які співали їх бабусі, — вони орієнтовані на моду, готові перейняти нові цікаві мотиви з інших регіонів.
– «Ой видно село» і «Пісні Іршавщини», – каже Іван Хланта – це погляд через віки, осмислення наших духовних надбань, нашої історії, можливість поглянути на великий шлях, яким простували закарпатці в минулих століттях. Читачам уперше на Закарпатті запропоновано цілісну картину народної пісенності одного села Арданова та одного району – Іршавського. Так, у першому збірнику 652 тексти з нотами, записані від талановитих співаків села. Об’ємний фоліант «Пісні Іршавщини» нараховує 816 сторінок, в якому понад 904 тексти пісень з нотами. Збірники акумулюють енергію, уміння й досвід цілого колективу однодумців і є своєрідним текстом на рівень культури й національної свідомості.
Збірники підпорядковані одному завданню – відтворити різножанрову пісенну палітру одного району, розширити знання про його пісенне багатство. Вони засвідчують, що наша автентична пісенність уціліла, в ній живуть справжні неперехідні народні цінності, які не зовсім відомі і які треба берегти. Тепер, коли пісні зібрані в одній книзі, можна бути спокійному, що пісенне джерело і далі буде безмежне й цілюще, воно не зміліє, не замулиться, а кожного разу, коли припадатимеш до нього, входитиме в тебе не тільки живою прохолодою, а й незабутнім ароматом настояних карпатських луків, садів, виноградників, мінеральних джерел.
Разом з тим, І. Хланта упорядкував десятки книг місцевих авторів.
– А що спонукає мене до мандрів? – щиро усміхається Іван Васильович. – Воістину це жертовна праця. Але для цього я не шкодую ні часу, ні грошей, ні здоров’я. А знаєте чому? Фольклористиці я віддав усе своє життя. Це моє захоплення і покликання душі, тут моє серце. Готовий у будь-яку пору року залишити все і піти у мандри за фольклором чи на території рідного краю, чи навіть за межами нашої держави, де компактно проживають українці. Хочеться зробити все для того, щоб зберегти духовну красу нашого народу – безцінну спадщину нинішнього і прийдешнього поколінь.
Іван Хланта – людина особливої долі, бо народився він під щасливою зорею. Бог дав йому талант, який сповна використовує на благо України, на благо рідного народу.

Василь ШКІРЯ

Ваш отзыв

Ваш коментар