Версія для друку Версія для друку

Сіяти зернА любові

Сказано: «Вустами дитини говорить Бог». А таких у дитячому навчальному закладі с. Нижнє Болотне 52. Усі вони радіють перебуванню у цьому чарівному містечку, за увагу до них вихователів, які прищеплюють їм любов до прекрасного, дарують своє тепло і ніжність.
– Любов до ближнього, милосердя до нужденних, чистих думок, відповідальність за свої слова і вчинки, – каже завідувач ДНЗ Марина Лацкун, – це те, чого так гостро не вистачає нашим дітям. Необхідно знаходити і розвивати в них таланти і здібності. Адже від нас, вихователів, залежить, як складеться доля кожної маленької дитини, а, значить, і нового покоління. Діти потрібні здоровими, розумними і сильними.
Дитяче містечко знаходиться у мальовничому куточку села. Тут створені всі умови для проживання і відпочинку дітлахів.
Попри все, є і проблеми. Одна з них – майже 40 дітей в селі неохоплені шкільною освітою.
Про інше важливе питання, яке непокоїть жителів с. Нижнє Болотне, розповів Михайло Дубровка.
– Дитсадок знаходиться поруч із попівською фарою – межує з ним. А пан священик Іван Костак зазіхає на землю, хоче прибрати ласий шматочок і звести там собі теплицю, посадити сад. Наміри, звісно, хороші, але не тут, на місці дитячого містечка. Тут повинні гратися хлопчики і дівчатка. Сам Бог велів оздоровлювати дошкільнят! Добрий пастир має сіяти зерно любові між людьми, а не робити чвари. Саме від нас залежить, якими виростуть наші дітки.
Такої ж думки і працівники дитсадка, а також жителі села.
Почувши це, один із іршавських священиків сказав: «Діти – це найголовніший скарб нашого суспільства. І від того, як ми їх виховуємо, які зерна добра, справедливості ми в них закладаємо, залежить майбутнє нашої країни. А земля – це Боже створіння. Її можна наділити і в іншому місці».
Василь ШКІРЯ

Ваш отзыв

Ваш коментар