На районному часописі виросло не одне покоління іршавчан. Перший номер газети «Нове життя» побачив світ 10 жовтня 1946 року. Виходила новинка на двох сторінках. Матеріали були коротенькі, але вони охоплювали весь спектр життя району: від Лисичова до Негрова. Тут можна було прочитати про роботу органів місцевого самоврядування, перших сільських артілей, виступи культармійців, працівників освіти, медицини… Їх з цікавістю читали як вчителі, інженерно-технічні працівники, медики, так і механізатори, доярки, діти і пенсіонери. Про це свідчить редакційна пошта тих років. Серед дописувачів були люди різного віку і професій.
Районна газета стала своєрідною стартовою площадкою для багатьох творчих особистостей – лауреатів Шевченківської премії Дмитра Креміня, ім. Лесі Українки – Степана Жупанина, ім. Олександра Духновича – Івана Петровція, обласної Федора Потушняка – Василя Кузана, відомої української телеведучої ранкового випуску інформаційної програми «События» на каналі «Україна» Марини Кухар, письменника, автора книги про Івана Фірцака-Кротона Антона Копинця, поета Івана Шмулиги, власкора «Закарпатської правди» Олександра Сенинця, відомої поетеси Лідії Повх-Ходанич, журналістів Олександра Сочки, Юлії Зейкан, Ганни Матіко-Бубнової, Наталії Ломаги, Оксани Штефаньо, Володимира Маринцівського, Василя Гаджеги… Вони тут не лише відточували своє журналістське перо, а й вчилися у маститих журналістів, які були піонерами красного письма на Іршавщині.
Кожен журналіст, який працював у районній газеті «Нове життя», мав можливість самореалізуватися, доносити до читача правду, боротися за справедливість, впливати на формування суспільної свідомості, громадської думки, першим опинитися в гущі подій… Цьому сприяли редактори, які керували газетою в різні часи – Михайло Лендєл, Василь Звонар, Іван Печора, Михайло Ціцак. Вони постійно тримали руку на пульсі часу, а журналісти районного видання майстерно висвітлювали події, мали можливість осягати глибинний зміст явищ. Відповідально ставились до друкованого слова журналісти Іван Гудзоватий, Василь Греба, Василь Мельник, Петро Костянинець, Оксана Плескач, Тетяна Палінчак, Тепер їх справу продовжують Михайло Ісак, Іван Кополовець, які творять районку. За економічний стан редакції відповідає головний бухгалтер редакції Ганна Карабиньош.
А хіба може газета обійтися без наших постійних дописувачів? Ми охоче надаємо слово голові методоб’єднання з гуманітарних дисциплін Підгірнянської ЗОШ І-ІІ ступенів Наталії Данканич, заступнику директора районного будинку дитячої творчості Вірі Глушко, завідувачу сектору молоді і спорту РДА Андрію Данканичу, голові районної федерації футболу Василю Поповичу, голові Іршавської районної організації Товариства Червоного Хреста України Наталії Крупчин, страховому експерту з охорони праці виконавчої дирекції Фонду Андрію Лутаку, заступнику директора з навчальної частини Іршавської ДШМ Нелі Петер, директору ДП «Довжанське лісомисливське господарство» Василю Леднею, митрофорному протоієрею Георгію Чулею, завідувачу відділу Іршавської райСЮТур Богдану Ільницькому, начальнику архівного відділу РДА Михайлові Тернинку, начальнику фінансового управління РДА Оксані Симчик, начальнику управління Держказначейства в районі Петрові Горзову, нашим громадським кореспондентам Віті Горзов з Білок, Любові Філеш з Іршави, Ліані Демчик з Підгірного, Михайлові Ломазі з Броду, Юрію Мельнику з Довгого, Василеві Ловскові із Ільниці, інженеру ВПП ЗД УДППЗ «Укрпошта» Олені Перець, заступнику головного лікаря КЗ «ІЦПМСД» з охорони дитинства та материнства Степану Суковичу, пасічнику Юрію Саморизі та ін.
За останнє десятиріччя газета докорінно змінилася. Вона виходить щосуботи на восьми сторінках. Намагаємося домогтися довіри у читача, який тепер став нашим головним партнером. Змінилася і журналістика. Той, хто пише, повинен бути і психологом, і гарним комунікатором, і вміти розговорити співбесідника, а редактор насамперед має мати менеджерські здібності. На сучасному інформаційному ринку, де на п’яти наступає Інтернет, ми повинні випускати якісний продукт. Саме тому з початку року й почали друкувати газету в КП «Хустська районна друкарня». Нам доводиться самим боротися за свого читача. Наше видання стало найбільш читабельним у районі. Ми набагато випередили обласні й всеукраїнські газети. І це насамперед завдяки двом складовим: змістовному наповненню та зовнішньому оформленню. Проте читач може оцінити якість наповнення газети, лише придбавши її. Отже, потрібно повсякчас дбати про передплату. Прикро, що останнім часом із доставкою газети – проблеми. Якщо раніше «Нове життя» сортували в Іршаві, потім в Мукачові, то тепер аж в Ужгороді. А це призвело до невчасної доставки газети до передплатника. Редакції із-за цього доводиться вислуховувати претензії читачів. І вони мають правду. Газета, як і хліб, повинна бути свіжою. На думку багатьох редакторів газет, саме низька якість доставки газет є однією з причин зменшення тиражів ряду видань. Згідно з чинним наказом Мінтрансзв’язку від 12.12. 2007 року №1149 одержувачі повинні отримувати поштові відправлення у день їхнього надходження до сортувальних вузлів.
Скажемо більше: одним із основних критеріїв, яким керуються у роботі засоби масової інформації є оперативність подачі матеріалів, бо ж, як любив стверджувати колишній редактор газети Василь Звонар: «Ложка добра до обіду». На даний час права людей на своєчасну доставку періодики відверто ігноруються.
Незважаючи на все це, ми, газетярі районки, залишаємося оптимістами. Ми щиро вдячні за співпрацю райдержадміністрації, районній раді, поліграфістам, які друкують наше видання, працівникам зв’язку, які доставляють газету читачеві.
Щире спасибі усім, хто причетний до «Нового життя», підтримує із газетярами творчі, ділові і партнерські зв’язки, бажаємо успіхів, щастя і радості буття.
Вітаючи усіх із професійним святом, запрошуємо до подальшої співпраці, а читачів, як завше, залишатися з нами і в другому півріччі.
Василь ШКІРЯ,
редактор газети
«Нове життя»
