Нам пощастило у тому, що на життєвому шляху зустрілися із такою людиною як Василь Іванович Гольча. Від нього не можна почути лихого слова, а про мудре ним сказане буде наголошувати декілька разів, примовляючи, «я ще раз тобі кажу, що я кажу правду». Серед нас усіх він виділяється не тільки природнім ростом, а й вродженою мудрістю, зважливістю та набутими знаннями і справедливими правилами життя. Його, нібито на перший погляд простота, водночас й інтелектуальність вражають. Василь Іванович Гольча – це така особистість, яку неможливо викреслити із своєї біографії, витерти із власної свідомості й не пам’ятати. Інколи хочеться бути таким як він є тепер .Один із партійних діячів у свій час, мабуть, щиро висловився про те, що хоче бути «Гольчом». Вивчитися на такого, як Василь Іванович, неможливо, так як людина народжується один раз і назавжди залишається неповторимою. Таку особистість, як Гольча, не можна повторити так же само, як і його друга І.О.Гаврилика.
Він володіє багатьма прекрасними рисами характеру, зокрема такою людською властивістю, як зібрати навколо себе надзвичайно широке коло друзів, членів своєї родини, односельчан і земляків. Його знають всюди, у кожному селі, районних центрах Закарпаття, тим більше в м. Ужгород.
Із слів Я.Климовича, – колишнього директора Загатянського лісгоспу, В.І. Гольча є прекрасним мисливцем, але не м’ясоїдом. Ні одного разу під час полювання він не зазіхав на « ласий шматок», не проявляв заздрощів у виділенні для нього найбільшого «куска». А ще він надзвичайно великий любитель природи. Його знають як досвідченого «грибаря», знавця джерельної води, як кажуть у народі, що тече з-під каменя, невтомного пішохода. Ним обходжені всі навколишні гори, полонини, урочища, долини найпривабливіші для туристів, відпочинку й рекреації місця. Не один раз він піднімався на г.Бужора та ур. Чорне багно, на полонину Кук, йшов до Смерекового каменя, в буквальному розумінні слова «облазив» кушницькі, довжансько-бронецькі, раковецькі, загатянські, собатинські та інші хребти й низовини. Одним словом, непосидющий чоловік.
На його життєвому календарі в ці червневі дні 80 років. Про нього можна сказати , що він молодий, як на свої роки. Завжди веселий, привітний, життєрадісний та компанійський. Про таких людей, як він, можна говорити, що він кожному потрібний, не замінимий, в будь-яку хвилину готовий прийти на допомогу і підставити своє дружнє плече. Тому ми – його друзі – від щирого серця радіємо цій пам’ятній даті у особистому житті і бажаємо гарного здоров’я та ще прекрасних, добрих і щасливих літ.
Богдан ІЛЬНИЦЬКИЙ.