Версія для друку Версія для друку

Повернення Адальберта Ерделі на малу батьківщину

У попередньому номері «Нового життя» ми вже інформували наших читачів, що 19 травня у с. Климовиця відбулася знакова подія – на подвір’ї школи закладено капсулу на місці встановлення пам’ятника видатному уродженцю села, основоположнику закарпатської школи живопису Адальберта Ерделі.
Ініціювали відкриття пам’ятника із нагоди 125-річчя від дня народження славнозвісного художника наш земляк, заслужений працівник культури України Юрій Глеба і голова обласної організації Національної спілки художників України Борис Кузьма.
Про вагомий внесок А. Ерделі в розвиток образотворчого мистецтва краю вів мову ректор Закарпатського художнього інституту Іван Небесник. Він чи не одним із перших на Закарпатті взявся грунтовно досліджувати творчість найзнаменитішого закарпатця ХХ століття і зробив у цьому напрямку чимало. Треба віддати належне Івану Івановичу, що він знайшов хресний лист Адальберта Ерделі, що видавався при народженні дитини. Там написано, що батько – Мігай (Михайло) Гриць, греко-католик. А відтак греко-католики не бувають німцями або індонезійцями – тільки українцями. Мама ж – німкеня Ілона Цайскі, римо-католик.
– І виходить, – зазначив Іван Небесник, – що ті легенди, які розповідали нам деякі художники, що були схильні вважати його угорцем, міркуючи, мовляв, не може він бути Грицем, бо це по-провінційному, неправильні. Треба звикнути, що це Гриць, котрий походить із лемків Пряшівщини. У хресному листі також написано, що він народився в селі Келемен Фолво – Климовиця. Щодо с. Загаття, то там, як і тепер, знаходилася сільська рада.
Іван Небесник передав шкільному історико-краєзнавчому музею Климовицької ЗОШ І-ІІ ступенів автобіографічні твори А. Ерделі, видані під його ж редакцією (раніше він подарував кольорову копію свідоцтва про народження художника). Передав І. Небесник музею і копії родинних світлин митця.
Приємно було бачити на урочистостях народного художника України Володимира Микиту, який вважає себе учнем Адальберта Ерделі. Він пообіцяв уже найближчим часом поповнити музейну колекцію ще й особисто написаним портретом свого Вчителя. У своєму виступі він сказав, що в радянські часи неможливо було говорити про А. Ерделі, навпаки, після Ждановської постанови про космополітів, його почали переслідувати. У ті часи, зокрема в кінці 40-их минулого століття, жив він дуже бідно, не маючи грошей навіть на харчування.
До слова було запрошено відомого науковця, фольклориста, доктора філологічних наук, академіка Національної академії наук України Миколу Мушинку. Він зазначив, що не вперше бере участь в «Ерделівських читаннях». А цьогорічні приурочені 125-ій річниці від дня народження митця. Він сказав, що Ерделі – живописець, якому були відкриті найкращі мистецькі кола Європи. Він міг би жити і легко досягти всесвітньої слави за кордоном. Його творчий шлях перетинався зі шляхами відомих європейських художників ХХ століття. Натомість, незважаючи на всю привабливість мистецького життя західного світу, Ерделі віддав перевагу Закарпаттю, щоб своїм мистецтвом прославити рідний край. Він – один із фундаторів закарпатської школи живопису, перший директор Ужгородського училища прикладного мистецтва, засновник і перший голова Закарпатської обласної організації спілки художників України.
Юрій Глеба і Борис Кузьма говорили про те, що зведення пам’ятника довірено скульптору Адріану Балогу неспроста. Він – уродженець Закарпаття, викладач Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. До речі, він свого часу закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва ім. А. Ерделі, нагороджений золотою медаллю Академії мистецтв України.
Про знакову подію в житті не тільки гірського села, а й нашого краю вели мову голова райдержадміністрації Олександр Горін та голова районної ради Віктор Симканинець. Ерделі – відома особистість. Він побував у багатьох країнах Європи, брав участь у виставках з видатними майстрами, працював у своїй неповторній манері. Його роботи охоче купували європейські музеї. І відрадно, що тепер, через стільки літ, він повертається в рідне село… Молоде покоління Климовиці повинно знати своїх іменитих земляків.
В урочистостях взяли участь й учасники «Ерделівських читань», приурочених 125-річчю із дня народження майстра пензля. Цьогоріч вони об’єднали представників 10 країн. Серед них – Польща, Словаччина, Чехія, Угорщина, Румунія, Італія, Швейцарія, США, Ірак. На малій батьківщині А. Ерделі вони побували вперше.
Серед учасників святкового дійства були екс-голова райдержадміністрації Василь Устич, радник голови райради Михайло Менчук, голова профспілки працівників культури Оксана Сідор, директори шкіл району, вчителі, громадські активісти та інших.
Із концертною програмою виступили учні місцевої школи.
Варто відзначити, що 10 років тому, вересневої пори, зусиллями тодішнього голови райдержадміністрації Василя Устича у Загатті було проведено Перший фестиваль мистецтв імені Адальберта Ерделі. Ось що писала про це наша газета:
«Серед гостей можна було побачити відомих творчих особистостей краю – Володимира Микиту, Василя Скакандія, Антона Ковача, Петра Шолтеса, Йосипа Бабинця, Василя Вовчка, Надію Пономаренко, Василя Свалявчика… Разом з ними спілкувалися наші земляки – небезвідомі Євген Максим (нині покійний), Василь Філеш, Василь Ловска, Любов Микита, Степан Лях, Василь Пинзеник… Хтось навіть пожартував: ще жодного разу на одному квадратному метрі не збиралося стільки митців.
Організатором свята виступив голова райдержадміністрації Василь Устич. Цією ідеєю керівник району загорівся давно. Адже його батьківська хата недалеко від школи, де проживала сім’я художника зі світовим іменем. Кілька років Василь Устич мізкував над тим, як увіковічнити пам’ять свого великого земляка. У село неодноразово приїжджав скульптор Михайло Белень, який зробив макет пам’ятника Адальберту Ерделі. Тепер уже керівник району розмірковує над створенням у селі музею основоположника закарпатської школи живопису.
Окрасою свята було те, що свої найкращі полотна виставили художники з усієї області. Крім картин, показали свої роботи також майстри декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва: вишивки, твори різьбярів, плетенки з намиста та бісеру. Учасникам фестивалю було на що подивитися. Свої пісні дарували присутнім заслужений академічний Закарпатський народний хор, зразковий дитячий фольклорний колектив «Кирниченька» та троїсті музики будинку культури села Довге.»
Василь ШКІРЯ

Ваш отзыв

Ваш коментар