Версія для друку Версія для друку

МЕЛОДІЇ ВЕСНЯНОЇ СКРИПКИ…

Ще з дитинства у неї з’явилося хобі – музика. Це високе мистецтво не давало її душі спокою. Однокласники у школі після уроків прямували собі додому. Вона ж акуратно складала скрипку в сумку, смичок, аби не зламався, і прямувала ще до своєї музичної альма-матер у Білках. І майже ніколи не жалілася, бо хотілося творити. Тут з викладачем дитячої школи мистецтв Наталією Чонкою опановували ази гри на скрипці. Так було протягом семи років. Коли поверталася додому, дуже часто виникало бажання награвати улюблені мелодії у власній хаті. Іноді цим й справді випробовувала терпіння рідних, але зазвичай мовчали, бо розуміли, що у дитини непереборна тяга до улюбленої справи. Й понині за цей період у Віталії Горзов зринає у пам’яті багато концертів, поїздок за кордон. Та чи не найбільше запам’ятався відпочинок у Чехії. Випала прекрасна нагода подивитися на світ новими очима, отримала багато позитивних емоцій, що неабияк змінило підлітковий світогляд.
– Музика – то мій наркотик, – зізнається Віталія Олександрівна, – рано чи пізно перед людиною постає вибір професії. Коли настав цей момент у мене, то вирішила не йти проти власної волі, підкорилася тому, що підказувало серце. Тому після школи вступила до Мукачівського гуманітарно-педагогічного інституту, де здобула вищу освіту за спеціальністю «Вчитель музики». Після навчання в інституті вийшла заміж, народила прекрасну донечку, яка стала сенсом мого життя, – розповідає музикант.
Вона – активна і життєрадісна людина. Не може довго всидіти на одному місці без роботи. Про таких люб’язно кажуть: «Живчик». У 2005 році пішла працювати у Нижнєболотнянську загальноосвітню ЗОШ І-ІІ ступенів. Тут знайшла багато друзів, однодумців. З ними співпрацює вже одинадцятий рік. Заряджає всіх позитивною енергією, сповна віддається роботі з дітьми. Недарма одним із своїх головних девізів життя вважає, що все треба робити з душею.
Вирішила розширити творчі горизонти, більше розвивати свої здібності. У 2006 році була прийнята на роботу у Великораковецьку дитячу школу мистецтв, за сумісництвом. У цьому закладі викладає теоретичні дисципліни – сольфеджіо та музичну літературу. Тобто, мова йде про нотну грамотність, життя і творчість відомих композиторів. Доволі часто в закладі проходять концерти. Буває, хтось йде по вулиці і не може просто так минути. Зупиниться під вікнами і вслухається в неповторну гру на різноманітних інструментах. Потім це й стає для нього однією з тем для обговорення при різних зустрічах. Звісно, і гарних епітетів для цього теж не бракує.
Віталія Горзов й понині залюбки згадує тридцятиріччя від дня заснування Великораковецької ДШМ. На свято запросили гостей з району, області. Від цього ювілейного концерту у молодої музикантки розпочався новий етап у творчості. Її чудове володіння грою на скрипці запримітила керівник фольклорного ансамблю «Іршава», заслужений працівник культури України Надія Мельник-Гудь, котра запросила Віталію влитися в ряди колективу. Це був дійсно цікавий поворот долі. З цим колективом майстер гри на скрипці взяла участь у програмі «На гостині в Івана Поповича», об’їздила чимало країн Європи, побувала в Австрії, Італії, Португалії. Нещодавно відвідали Словаччину, де навіть спілкувалися з прем’єр-міністром Робертом Фіцо.
Окрема творча сторінка життя Віталії Горзов присвячена роботі в «Острій тирнині». Вона є керівником цього гурту. Ідея його створити виникла у брата Олександра Улинця. В цьому колективі широкий діапазон для розвитку. Тамадує, грає на скрипці, баяні, фортепіано на весіллях. Вже майже всі райони області об’їздили. Також проводить багато корпоративів.
Іноді щільний графік роботи дається взнаки. Буває, що на душі шкребуть миші. У такі хвилини просто сідає на диван, заплющує очі і на рідній скрипці виграє мелодії від серця. Найчастіше це «Плач скрипки» та молдавські мотиви. А сумувати доводиться рідко. У колективах, де працює, її оточують чуйні і хороші люди, яких любить і поважає. Це стимулює думати про приємне, інколи тихенько помріяти. Має заповітну мрію – зіграти на скрипці Страдіварі.
Так складається, що майже завжди на свята Віталія зайнята. Її робота полягає якраз в тому, щоб створювати гарний настрій іншим, дарувати їм музичний затишок і тепло. Як зізнається, 8 березня – це святе, добрий відпочинок. Це свято — прекрасна нагода приймати щирі привітання від учнів, колег, друзів. Креативна ж музикантка ніколи не залишається в боргу. Вона залюбки усім дарує класну енергетику…
Іван КОПОЛОВЕЦЬ.

Ваш отзыв

Ваш коментар