Версія для друку Версія для друку

Ще раз про Івана Фірцака-Кротона

Наприкінці минулого року в ужгородському видавництві «TIMPANI» побачила світ книга «Це магічне слово «Колос». Приурочена вона 65-річчю створення Закарпатської обласної організації Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос». Серед авторів цікавого видання і наш земляк Василь Гаджега із с. Кам’янське. Чільне місце відведено у книзі і розвитку спорту на Іршавщині. Особисто Василь Михайлович уже впродовж більше трьох десятиліть по крупинці збирає матеріали про нашого славного земляка Івана-Фірцака Кротона, якого він по праву називає спортивною візитівкою Закарпаття. До 100-річчя всесвітньо-відомого силача із Білок він видав тритомник «Кротон», куди ввійшла й однойменна повість ще одного нашого земляка Антона Копинця.
Василь Гаджега (у минулому спортивний журналіст, який працював у багатьох виданнях Закарпаття), плекає надію, що земляки ніколи не забудуть Івана Кротона та його славну родину.
– На знак величезної до нього поваги, – каже Василь Михайлович, – з покоління в покоління передаються як правдиві розповіді, так і легенди про білківського силача. Чимало живих спогадів і переказів надруковано в пресі, а ще більше їх живе серед людей. І. Фірцак залишив помітний і славний слід в історії закарпатського спорту.
– Василю Михайловичу,– питаю, – а чому так сталося, що Кротона знали у багатьох країнах світу, а в колишньому Радянському Союзі про нього мовчали.
– Відповідь проста, – каже автор книги Василь Гаджега. – Іван Фірцак практично не виступав на республіканських змаганнях, тим більше на союзних турнірах, бо Закарпаття до 1945 року було у складі Чехії, а потім Угорщини. Тож він не мав радянських офіційних титулів, а його «буржуазне минуле» замовчувалося, хоча Кротон знав увесь світ, який він підкорив своїми унікальними силовими трюками на сценах багатьох провідних цирків Європи та Америки, а також на рингах.
Приємно було також дізнатися від Василя Михайловича, що молодша донька Івана Кротона Зірка (прізвище за чоловіком Матей) передала йому надзвичайно цікавий й унікальний документ – «Ліцензію на роботу», з якою її батько не розлучався майже протягом 20 літ. Унікальність цього пожовклого від часу документа полягає в тому, що завдяки йому можна конкретно прослідкувати шлях виступів Івана Федоровича після того, як він повернувся з турне по Америці та Європі в Чехію. А це приблизно 1927 рік. Крім того, читачам газети буде цікаво довідатися, що ж собою являла тогочасна «Ліцензія». На титульній сторінці, крім паспортних даних (прізвище, ім’я, де і коли народився, стать, фотографія, особистий підпис), є й чимало інших записів, котрі нині відсутні в наших паспортах. Це передусім колір очей і волосся, вусів, форма обличчя, носа. Таким чином, не складає особливих труднощів «намалювати» словесний портрет Івана Фірцака-Кротона. Отже, згідно із записом в нього були чорні очі й волосся, пшеничні вуса, овальне обличчя, трохи розплющений ніс, до речі, як і у всіх боксерів.
В. Гаджега наводить чимало прикладів із життя закарпатського богатиря. Ось один із них. Королева Англії (ця країна офіційно вважається батьківщиною боксу) Іван Фірцак у шкіряних рукавицях на рингу помірявся силою з суперваговиком із боксу, тодішнім чемпіоном Старого світу Джексоном. Бій завершився для останнього плачевно. Кротон сильним прямим ударом проломив йому грудну клітку. Удар був настільки потужним, що рукавиця тріснула. Після цієї прикрої поразки Джексон не витримав ганьби й викинувся з вікна багатоповерхового будинку. Королева Великобританії не залишилася в боргу, і вона подарувала нашому землякові унікальний пояс, манжети і шолом, прикрашений майстерно виготовленими з діамантів могутніми левами.
– А бій з биком в Іспанії під час кориди, — продовжує Василь Гаджега, — можна віднести до розряду феноменальних епізодів з життя видатного силача. Виступаючи в ролі тореро, Іван Федорович, відкинувши шпагу, переміг бика голими руками, а опісля завантажив тушу на широкі плечі й почимчикував з нею до ресторанної кухні. Найбільш ласий кусень м’яса дістався на вечері, звичайно, головному герою дня – Кротону. Хто бодай раз бачив І. Фірцака на сцені, атракціоні чи на манежі цирку або просто на сільському майдані, стадіоні, в клубі під час виступів, той ніколи не забуде цього видовища, запам’ятавши на все життя людину-велета, наділену від Бога і матінки-природи надзвичайною силою. 200-міліметрового цвяха він міг запросто втиснути в дерево одним пальцем, а витягти назад зубами, що було для нього чи не найлегшим номером. Кротон легко розривав ланцюги перед величезними глядацькими аудиторіями у Відні, Берліні, Вашингтоні чи Нью-Йорку, гнув пальцями цвяхи (200-250 мм), викручуючи з них різні фігурки – серце, перстень, які потім дарував вдячним глядачам. Багато молодих хлопців бралися знову розігнути цвях, але він не піддавався нікому.
В. Гаджега із радістю розповідає в книзі про те, як білківський богатир міг спокійно лежати на розбитому склі, тримаючи на собі півтонний тягар, зубами тягнув вантажні автошини, колеса яких потім повільно перекочувалися через його горло, жонглював важкими предметами, міг підняти задню частину переповненого автобуса. Власне, можна без кінця продовжувати цей вражаючий перелік феноменальних силових вправ витязя Карпат.
Доречно зазначити, що в 1960 році збірна команда важкоатлетів Іршавщини захищала честь облради ФССТ «Колгоспник» на республіканських змаганнях сільських силачів і виборола бронзові нагороди. У її складі були І. Фірцак-Кротон, Юрій Бабич, Василь Білак, Євген Горзов та Олександр Ігнатко.
Книжка В. Гаджеги цікава й тим, що в ній вміщено сотні фотографій. На багатьох із них наші відомі земляки.

Василь ШКІРЯ

Ваш отзыв

Ваш коментар