Версія для друку Версія для друку

ЗАСПОКОЇЛАСЬ

Із кабіни машини виходить водій-далекобійник Василь із подарунками. З вигуками «Татко приїхав» вибігли на поріг два його синочки дошкільного віку. Батько взяв їх на руки, поцілував і поніс до хати. Підійшла до нього вірна дружина Марина, обняла, поцілувала.
– Як добре, що ти вже вдома. Зараз будемо вечеряти. А поки прийми душ – і подала йому рушник і свіжу натільну білизну.
Так зустрічає батька і чоловіка родина Василя. Вже багато років працює далекобійником. Курсує з Європи в Середню Азію. Після закінчення середньої школи вступив до автомобільного технікуму, здобувши спеціальність техніка-механіка. Служба в армії. Працював механіком автоколони та не довго. Подався на роботу за кордон, де пропрацював кілька років і досить добре заробляв. Влаштувався шофером-далекобійником. Батьки Василя працювали на керівних посадах у колгоспі, збудували великий добротний будинок на дві сім’ї. Він у родині старший, молодша сестра вийшла заміж і живе з батьками. Але Василь хотів жити окремо. Йому виділили земельну ділянку для будівництва нового будинку. Одружився на найкращій в селі красуні Марині. Маючи певний запас грошей за одне літо побудував двоповерховий будинок. Внутрішні роботи були зроблені, замебльований з усіма електроприладами на сучасному рівні. Сім’я Василя перейшла жити в свій будинок, в якому проведено газ, електрику та водопостачання. Після шести років подружнього життя в них уже двоє синочків.
Однак щоб довести в сучасний вигляд оселю грошей не вистачає. Василь за зиму накопичує гроші, а влітку приводить до порядку обійстя. А в загалі, не дивлячись на теперішню скруту родина Василя живе задовільно.
Та останнім часом його дружина докоряла йому, що їхні друзі-підприємці жиють набагато заможніше. Нові іномароки, їхні дружини гарно одягаються, їздять за кордон. Знайомляться як там жиють люди. І Марина пропонує йому поїхати на роботу за кордон на кілька років. Василь від такої пропозиції категорично відмовився. Хоче жити вдома з родиною. Матеріально сім’ю забезпечує.
Під час літніх канікул у школі запропонував своїй Марині з ним на фурі поїхати в Європу і Азію. Із завантаженою фурою взяли курс на колишню столицю Казахстану – Алма-Ату. Залишили будинок і дітей на батьків Марини. До Москви їхали без пригод. Продовжуюючи їхати до наміченого міста, втрапили в пригоду. На навантажену фуру яка їхала перед ними, на великій швидкості врізався легковий автомобіль. Постраждали чоловік, жінка і донька пяти років. Василь і Марина побігли до місця пригоди. Там вже були люди з інших машин. Марина взяла дівчинку на руки і заспокоювала. Травмованих батьків та дівчинку забрала швидка. Поліція почала розслідування.
Продовжуючи рейс, Василь зупинив машину в одному великому селі. Вийшли з машини і подивились на село.
Хатини маленькі, вкриті шифером. Рідко біля якої є огорожа. Бачать, жінки з відрами на коромислах несуть воду з віддаленого від села колодязя. Побували в одній із хат. Газу нема. Дві залізні ліжка накриті ковдрами, стіл, лавки. Стіни побілені набіло. – Бідненько живуть тут люди – зауважила Марина.
А на території Казахстану знову пригода. На асфальті центральної траси залягла отара верблюдів. Вони в вночі гріються на теплому асфальті. Довелось чекати доки сонце зійде і тварини розійдуться .
В Алма-Аті їх зустріли. Автомобіль було розвантажено і завантажено новим товаром – на Європу. Колишньою столицею Казахстану Марина залишилась задоволеною. Всюди чистота і порядок. На базарі товару – хоч відбавляй. Люди привітні.
Повернувся Василь з дружиною в Австрію без пригод. Однак проїздом Марина звертала увагу на села, на маленькі в них хатини і прийшла до висновку, що хоч всюди безробіття, грошей у людей немає, наші люди живуть більш цивілізовано і краще, ніж жителі на Сході.
Повернувшись додому Марина сказала свому Василеві: – Ризикована в тебе робота. Ніколи я більше дорікати тобі не буду. Ти у мене хороший чоловік і прекрасний батько наших дітей. Будемо молитися Богу, щоб життя наше не було гірше ніж тепер.
Василь зрозумів, що Марина заспокоїлась. В його родині настали мир, спокій і злагода.

Михайло ЛОМАГА

Ваш отзыв

Ваш коментар