Версія для друку Версія для друку

Трагедія в Білках

      Взимку 1946 року трапився в присілку Телятинець трагічний випадок. З Різдвом настали в селі сильні морози. Проте колядників не налякала набігла студінь. Як і велося здавен, 6 січня у Святвечір славили люди таїну Рождества. З вечірньою зорею йшли колядувати до рідних та ближніх сусідів. Не лише дітвора, а й прихоплені стужею дорослі колядники, недовго тинялися попід чужими вікнами. Поспішали забігти чимскоріш до теплої хати. На цей раз зібралися у Юрка Кришеника за святковим столом шістнадцятеро. Дім щедрого господаря звеселився доброю вістю «Христос родився» і вертепною утіхою. Гості не розходилися до пізньої ночі. Не знати звідки приплентався на гостинний вогник Петро Ізай. Сусідський легінь добряче десь «наколядувався», ледве тримався на ногах. Солдата-добровольця відпустили на свята погостювати до батьків. Підпилий сусід хотів себе показати – який він герой. Понавигадував усяке про свої геройства. Охмелілого не без зусиль посадили на лавицю: ні вина йому, ні палинки не налили. Ізай повважав, що його тут негостинно зустріли, ображений наробив усім чимало клопоту. Тим більше, тут були присутні дівчата, серед них і його кохана. Зрештою він знесилився від здійнятого ним гармидеру, поволі затих. Коли вже про нього наче й забули, нерозважний вийняв із кишені бойову гранату та почав бавитися нею, як з іграшкою. Підійшов до своєї дівчини. Вона не схотіла з ним розмовляти. Раптом спалах та грім хитнули хатній простір, посипалися на голову дрібні цегляні уламки.

     … Стогін та крики. Коли запалили свічник, побачили кругом себе кров і зранені тіла. Граната спрацювала в кишені нещасного Ізая. Вибух зламав навпіл чудовий стан Йоланки Сенини, найкращої подруги господаревої доньки Ольги Кришеник. Налякана Ольга стояла поруч і дивилася на вже бездиханне тіло своєї подруги. Батько Йолани, Іван Сенина, вернувся недавно з Америки, щоб у цю кляту ніч побачити смерть єдиної своєї дитини.
Були там й інші постраждалі. Юлій Фірцак до плеча втратив руку, Йосипові Бокотею вибило око, Олександр Біров позбавився пальців на руці. Інші, застрашені цими чуттями, очманіло вибігли з хати.

Петро ПІТРА.

Ваш отзыв

Ваш коментар