Версія для друку Версія для друку

Подолати брід, або чи можна увійти в одну й ту саму воду двічі, не підмочивши репутацію

Нумерологи, астрологи, деякі політологи та історики сповідують принцип 12-річного циклічного розвитку та його спіралевидність. Редакція «Нового життя» далека від подібних підходів у погляді на історичний процес, проте, з деякою натяжкою зауважила певні паралелі у владних багатоходівках на теренах Іршавщини. Щоб зробити акцент на деяких моментах, ми звернулися до людини добре відомої нашим землякам, яка свого часу стояла за кермом прийняття владних рішень та відігравала далеко не останню роль у формуванні громадсько-політичного середовища.
Наш співрозмовник – колишній голова райдержадміністрації, депутат районних рад у Іршаві, Тячеві і Мукачеві шести скликань, полковник міліції у відставці Іван Дмитрович Клим.
− Іване Дмитровичу, ситуація на кінець 2015-го року вам ніяким чином не нагадує ту, коли Президент України своїм розпорядженням призначив Вас головою Іршавської районної державної адміністрації?
− Дозволю собі дещо не погодитися з подібною точкою зору, хоча і вбачаю в ній деякий збіг зовнішніх ознак. Тоді, як і тепер, головою ОДА був Г.Г. Москаль. Мене було призначено на посаду першого керівника виконавчої гілки влади Іршавщини, яку до того обіймав мій попередник. Опісля же С.С.Бобик зосередився суто на роботі голови ради.
Генадій Генадійович вперше працював у Закарпатській області в другій половині 1990-х років – періоду розгулу злочинності. Завдячуючи його відданості справі, високому професіоналізму, вдалося приборкати організовану злочинність, особливо Мукачівське угрупування, яке було відоме далеко за межами області і України.
Після, в його міліцейській і політичній кар’єрній біографії постали Крим, Дніпропетровська область, Київ і т.д.
Г.Г.Москаль, як голова Закарпатської ОДА на початку 2000-х зумів згуртувати відповідальну команду у обласній державній адміністрації та її структурних підрозділах, провести фахову розстановку керівних кадрів на рівні районів. Його вимоги такі: чесно і добросовісно працювати на розвиток краю і його регіонів. Основу реформ бачить у економічному зростанні, відкритті нових робочих місць, покращенні життєвого рівня громадян, завоюванні довіри людей.
Час був не менш складним і визначальним, аніж зараз. Не хочу і не буду давати оцінок. Переважна більшість свідомих того періоду (наших) земляків вже давно визначилися у своїх позиціях і навряд чи кому-небудь вдасться похитнути їх твердість уже усталених переконань.
Мова про інше.
Скажу відверто. При різному баченні перспектив, сповідуванні, інколи, протилежних методів досягнення мети – і я, і мій візаві скеровували всі свої зусилля на позитив, на розвиток Іршавщини, на позитивні напрацювання у кожній її територіальній громаді.
− Безсумнівно, думаю, аналогічні позиції в цьому плані займають як голова райдержадміністрації Олександр Горін, так і голова райради Віктор Симканинець?
− Абсолютно згоден. Зауважу на суттєвому, що є важливим у принципі. Мені випало довір’я керувати районом впродовж трьох років – значного періоду часу, зважаючи на той сумнозвісний факт, що середній строк перебування особи на посаді голови РДА останнім часом практично не перевищував 1 року, а то й декількох місяців.
Ми живемо в епоху надзвичайно динамічних змін. Попри це, весь мій практичний багаторічний досвід керівної роботи на рівні району, міста Мукачева, області, переконливо свідчить: ніколи не треба приймати квапливих висновків про чию-небудь діяльність на тій або іншій посаді. До прикладу, для того, щоб мати об’єктивне судження про те, − успішні чи ні, ті або інші кроки, скажімо, керівництва району, слід брати як мінімум часовий відрізок ну хоча б за рік. І вже від тих результатів відштовхуватися.
– Іване Дмитровичу, змоделюйте ситуацію, за якої теперішні керівники провели б зустріч за круглим столом із своїми попередниками. Що хотілося б, та слід побажати першим особам Іршавського району у Новому 2016 році?
– З висоти не тільки прожитого, але й минулих років від моєї відставки у 2005 році, можу і мушу відверто сказати одне. Обидвом – і Віктору Андрійовичу і Олександру Васильовичу, – менше всього слід буде звертати увагу саме на маніпулюванні кимось громадською думкою про чию-небудь відставку, або зміну (переобрання), про що вже чутки починають розноситися хвилями районної радіо станції ОБС (одна баба сказала).
Обидва мають мандати високої довіри: О.В.Горін – всенародно обраного Президента України П.О. Порошенка; В.А. Симканинець – через посередництво депутатів райради і делегованих їм повноважень – виборців району.
Маючи за плечима водночас два такі могутні фактори: фактор довіри і фактор часу, можна справитися із проблемою будь-якого рівня складності. Аби не бути голослівним, нагадаю, у свій час під керівництвом начальника Управління МВС України в Закарпатській області, генерала Г.Г.Москаля ми обезголовили гідру організованої злочинності краю в її гнізді в Мукачеві.
Обидвом лідерам нашого краю – Олександру Васильовичу і Віктору Андрійовичу – без ніякого менторства, навіть не як колишній голова райдержадміністрації, а як пересічний громадянин хочу побажати: вивчати досвід попередників вже хоча б задля того, щоб не допустити їх помилок з волі чи мимоволі допущених. Їх тандем спроможний стати рушійною силою, здатною кардинально змінити на краще ситуацію в наших населених пунктах. У одного – досвід розв’язання проблемних питань у екстремальних ситуаціях – як в умовах зони проведення АТО, знає бізнесове середовище, вміє працювати з інвесторами, інший – добре знає район, володіє аналітикою на рівні територіальних громад, веде на рівних діалог із формальними і неформальними їх лідерами, політичними і громадськими активістами.
Їм, як і кожному земляку, побажаю: зустрічаючи вже 2017-ий рік, ми могли б сказати собі, що 2016-ий був кращим у порівнянні із 2015-им. І, безперечно, здоров’я, щастя і сімейних гараздів всім нам.

Розпитував
Михайло ІСАК.

Ваш отзыв

Ваш коментар