Не віриться, що на скромному життєвому шляху колишньої сільської бібліотекарки села Чорний Потік, Ганни Андріївни Сухан доля вигравірувала 80 благословенних літ. Коли задумуєшся про життя, згадуєш неповторні його моменти впереміж із гіркими, пекучими втратами. З висоти прожитих літ згадати є про що….
Народилася Ганна Андріївна, 10 січня 1936 року, в простій багатодітній, роботящій селянській сім’ї, які щонайвище шанували працю. В 16 років, у вересні 1952 року, юна, але вже обпалена війною вступила в Хустське культосвітнє училище, після закінчення якого працювала завідуючою будинком культури у селах Климовиця та Локоть. В 1959 р. повернулася трудитися в рідне село, на посаду завідувача бібліотекою села Чорний Потік, де сумлінно працювала 40 років. В 50-80 роки в наших селах – бібліотека (в минулому хата-читальня) була найбільш відвідуваним місцем села, де жителі могли отримати інформацію, книжку для читання, позаяк, не у всіх було телебачення та в спромозі – купити потрібну для навчання літературу. Ганна Андріївна ставилася до своєї професії чесно, добросовісно, з великою відповідальністю до свого читача. Кожен читач приходив у бібліотеку знаючи, що завідуюча обов’язково допоможе підібрати відповідний матеріал на будь-яку тему для роботи, або цікаву книжку. Немає в селі сім’ї в якій би не було читачів. Ганна Андріївна тісно працюючи зі вчителями села, прививала любов до книги, до читання. За успіхи в бібліотечній справі неодноразово була нагороджена грамотами та подяками райвідділу культури. Бібліотеці Чорного Потоку в період діяльності Ганни Андріївни, присвоєно звання «Бібліотека відмінної роботи». Брала участь у громадському житті села, учасник художньої самодіяльності, чудовий організатор, вимоглива до себе та оточуючих, ці риси їй притаманні і до сьогоднішнього дня, не дивлячись на такі золоті роки. Славний трудовий шлях культпрацівника Ганни Андріївни отримав високе громадське визнання: у 1992 році її нагородили медаллю «Ветеран праці».
В селі Ч.Потік зустріла свою долю. Із чоловіком Іваном виховували трьох дітей: двох доньок – Любу та Аню і сина Івана. На превеликий жаль, рано згасла їхня спільна свічка їх подружнього життя: у молодому віці трагічно відійшов у вічність чоловік, в 1975 р. – син Іван трагічно помер у 2010 р. Чи ж треба говорити, який пекучий біль крає серце матері, що пережила втрату чоловіка та сина і залишилася сама виховувати дітей у 39 років. Але вона мужньо переносила всі випробування долі, що їй зустрічалися на життєвому шляху. Вона не любить жалітися, допомагає своїм діточкам як може, жваво цікавиться їх життям-буттям. Дала вищу освіту обом донькам: старша Люба – вчитель в Хусті, менша Аня – лікар, працює в с. Ч.Потік завідувачем АЗПСМ.
Її працездатності можна позаздрити. Це нині, у свої поважні роки, вона відійшла від сільських клопотів. А, бувало, без Ганни Андріївни не обходилися ні сільські сходи, ні зібрання на десяти хатках, ні будь-які починання громади.
Михайло ГЛЕБА,
директор Чорнопотіцького
будинку культури.