Версія для друку Версія для друку

ЗА СЕЛО ВБОЛІВАЄ, ЯК ЗА СВОЄ

у Доробратові, земляки Івана Івановича Пинзеника, здебільшого саме таким чином характеризують його. Понад чотири десятиліття скромний учитель фізичної культури місцевої школи є повноважним представником громади. Практично — на всіх рівнях. У своєму колективі — незмінний голова профспілкового комітету навчального закладу. Хоч будь-хто, ящщо коли-небудь мав справу із педагогами, зможе належно оцінити подібну «довговічність». Належить мати неабиякі порядні людські якості, організаторські здібності, інтелектуальний розвиток, терпіння, а також – прихильність жінок, в платонічному значенні цього слова, бо ж інакше як, адже педагогічні колективи у нас у переважній своїй більшості представлені фахівцями прекрасної статі.
Попри статечний вік Івана Івановича та багаторічний професійний досвід, високий авторитет серед колег у освітньому середовищі району свідчить про його ще одну не менш важливу для нього ділянку громадської діяльності. Якщо запитати, чим іще відомий у своєму селі І.І.Пинзеник, то кожен із його земляків більш або менш свідомий і небайдужий до долі громади та поінформований обов’язково вам скаже, що він найбільший період часу обирався тут сільським депутатом. Так само — більше сорока років. Не кожному таке витримати під силу. Бо ж сільський депутат – це перший щабель влади у державі. І до нього доступні всі. Як правило, близький сусід чи мешканець із дальнього кінця вулиці із доброю звісткою не завжди має час прийти, а от із проблемою, чи бідою – то вже мусить. І мусить Іван Іванович його вислухати: як розділиш –де з громадянського обов’язку, а де – по доброті душевній. Ніхто звичайно подібної статистики не вів і не веде. Про позитивний баланс цього своєрідного рахунку сільського депутата свідчить одне, і то – безапеляційно — строки стількох каденцій безапеляційної довіри до нього земляків.

Михайло БОРЖАВСЬКИЙ.

Ваш отзыв

Ваш коментар