Цю побіжно зауважену фразу про давню життєву ситуацію депутат районної ради Володимир Олександрович попросив не «розшифровувати» по прізвищах співрозмовників. Тоді мова йшла про високу шкалу довір’я між ним і високо посадовцем, а також про те, що на кону в значній мірі стояла честь краю.
На його почуття відповідальності і вірності, даному слову багатьом не гріх би рівнятися. Хтось таку рису в собі виховує, вирощує як сталактит, він же має його ймовірно вродженим. Шкільні і до армійські роки лише почали його ви кристалізувати.
А вже загартував ту основу Афганістан. Радянської доби побутувала приказка: «Армія – хороша життєва школа, але краще проходити її заочно». Якщо і вдавалося це кому-небудь, то не стосовно обмеженого контингенту радянських військ в ДРА. Ота сторінка Володимира Горзова, наскільки він через притаманну скромність дозволяв її оприлюднити, доволі відома громадськості району.
Після, немовби відклавши на дальну поличку бойовий досвід, немовби по-новому розпочався жити: працював і вчився, вчився і працював. І як результат, − своєрідна відзнака за ретельність, ініціативність – професійна і кар’єрне зростання. Запропонував інженер-технолог ремонтної майстерні Іршавського РТП Володимир Горзов створив спеціалізовану дільницю по газифікації, − керівництво підприємства розуміючи актуальність та перспективу напрямку цих робіт у районі пішло назустріч переконливому баченню молодим спеціалістам розвитку колективу, але, водночас, доручило і довірило йому реалізувати цей проект.
Справився.
Той поворот у діловому зростанні Володимира Олександровича став не менш визначальним і для іншої сторони його життя. Саме в ті роки один із найбільш авторитетніших лідерів місцевого самоврядування Боржавського регіону, його земляк досвідчений голова Білківської сільради Юрій Федорович Сенина під час однієї із довірчих розмов запропонував серйозно подумати над тим, щоб балотуватися кандидатом у депутати райради.
Це звернення стало своєрідним каталізатором його громадсько-політичної кар’єри. З тих пір Володимиру Горзову неодноразово був довірений мандат нашого районного парламенту. Прикметно, що вияв довіри земляків мав і має й зараз у районній раді VII скликання при різних системах виборів у органи місцевого самоврядування: мажоритарній, пропорційно-мажоритарній і суто пропорційній.
При цьому про політичні симпатії воліє відповідати, що найвище цінує партію виборців – своїх земляків.
Тепер Володимир Олександрович пр. доволі молодому віці належить до числа небагатьох депутатів райради за чиїма плечима досвід більше трьох скликань.
З якоюсь самоіронією, звернуті до початків власного депутатського шляху спогади, коли у його першу каденцію до дружини Світлани Олександрівни нерідко приходили знедолені земляки по фінансову допомогу. Чого гріха таїти, якій дружині і матері подобається, коли господар віддає кровно зароблені, яким завжди знайдеться лад у власній сім’ї. Мудра, любляча і терпляча Світлана Олександрівна доволі достовірно вдавала що не помічає частої благодійності коханого.
З роками і каденціями не те що зрозумілою, а переконливою стала для Володимира Горзова позиція: подаяннями, якими б щедрими і частими вони не були, всіх нужденних не наситиш, − слід змінювати систему, створювати можливості для заробітку кожному. І у цій площині, його підприємницько-виробнича діяльність та робота у профільних комісіях райради – неабияка запомога. За ним і очолюваним ним колективом десятки відремонтованих, реконструйованих, оновлених будівель бюджетної сфери. Окрім тих, що поза розрахунком на прибуток – допомагали афганцям, ветеранам Великої Вітчизняної, вдовам побратимів та малозабезпеченим. Як індульгенція від контролюючих органів, хіба що листи-клопотання від райдержадміністрації та райради.
Попри ці об’єкти серце депутата лежить до пам’ятників. Без удаваної скромності називає їх ряд і на чільному місці – два з них у рідних Білках – Івану Фірцаку-Кротону та реконструйований воїнам-визволителям, розстріляним січовим стрільцям на Верецькому перевалі, безперечно, такий у Іршаві. До речі, тоді то був перший у райцентрі в Україні.
Його відрите чесне обличчя воістину дзеркало душі цієї людини.
Так само ця його людська риса характеру не могла не знайти свого відображення і в його передвиборчій програмі: « − Забезпечення повної відкритості інформації про місцеві бюджети та прозорість їх використання».
Михайло ІСАК.
