Версія для друку Версія для друку

ХРЕСТ − ЯК ЕСТАФЕТА

«Хрест ставлять, і всі вірні сходяться,

Хрест ставлять, і град торжествує,

і народи справляють святкування»

Святий  Андрій Крітський 

 

Місцевості, як і люди,  подеколи заживають заслуженої, а інколи, і, не надто,  нехорошої слави.  Притьмом, що до цього негативного реноме щонайперше  спричинені наслідки саме людської діяльності. Так уже склалося за останні кілька десятиріч, що  урочище Кална між Підгірним  та Крайньою Мартинкою набуло не зовсім  доброї слави. Час від часу воно немов навмисне притягувало до себе події, трафунки з послідуючими  драматичними наслідками. Стосовно іншої сфери є приказка: один випадок —  це випадок; два – це тенденція, а три – це вже система. В людській уяві і віруваннях народних  воно з плином часу переростає у своєрідні перебільшені перекази і міфи.

Чорнопотіцька територіальна громада давно вже вирішила поставити на тому місці Хрест. Кілька років наперед  за цю справу взялися  попередні сільські голови   Василь І. Пальок та Євген І. Манайло.   В той же період часу замовили у  каменеобробній майстерні  у Михайла М. Дурдика із Приборжавського  оригінальний за художнім виконанням  гранітний Хрест.

Справа у громади  через різні причини  посувалася  доволі туго. Перепони у доброго діла – це немовби  своєрідні кріплення, що додають споруді міцності, а значить – і довговічності.

Та трохи більше аніж рік тому на Калні православні громади Чорного Потоку, Крайньої Мартинки, Підгірного об’єднаними зусиллями  заклали фундамент під споруду Хреста.  Символічний перший камінь освятив настоятель Свято-Михайлівського православного Храму с. Підгірне о. Василь Лях. Священик благословив  робітників бригади  Андрія Маргіти   із Ч.Потоку на будівництво.

Сьогодні, один із меценатів та  і виконавців робіт, депутат районної ради попереднього скликання Василь І. Маргіта таким чином згадує ті події минулорічної давності:

− Спочатку наші наміри були закласти Хрест трохи в іншому     місці, навіть і щебінь там привезли. Але згодом  інтуїтивно вирішили поміняти  його розташування і, як виявилося, другий варіант став надзвичайно вдалим.

Коли  в день освячення Хреста  настоятель Чорно-Потіцького православного   Свято-Вознесенського храму о. Володимир Коневич виголошував слово (наказ), він по-особливому наголосив на тому, що цей Хрест ніби «розпростер» діла Господні, як рамена (центральне перехрестя)  над цими овидами і «обіймає» з однієї сторони Чорно-Потіцький храм, з протилежної – Підгірнянський,  а  ликом Христа Спасителя – повернутий до  Красно-Мартинківського. Таке триєдине Боже благословення осяватиме ці села та їх жителів на  добро, на злагоду, на любов на істинно християнське співжиття.

У освяченні  Хреста о. Володимиру Коневичу співслужив  о. Михаїл Матьовка із Крайньої Мартинки. Свята літургія, проведена священиками ніби під омофором Пресвятої Богородиці, була після завершення «окаймована» своєрідно викладеною однією  із версій переказів про знаходження Чесного і Животворящого  Хреста:

 «Свята Єлена  намагалася дізнатися про місцезнаходження Хреста у  єрусалимських іудеїв. Тільки після важких тортур один із старих євреїв на ім’я Іуда виказав його – під храмом Венери. Свята Єлена дала розпорядження зруйнувати капище і провести розкопки. Були знайдені три хрести. Явити істинну святиню допомогло чудо – воскресіння через доторкання до  Хреста Господнього мерця, якого у той час проносили повз. А  про Іуду є перекази, що він з часом прийняв християнство   під іменем Киріяк  і став єпископом Єрусалима».

Слід до всього зауважити, що до початку святої літургії прихожани Чорно-Потіцького і Красно-Мартинківського православних храмів виконали певну прощу – пройшли пішки від своїх сіл до місця освячення Хреста.

Дехто із учасників освячення Хреста зауважив ще один символічний знак. Чорнопотіцький сільський голова Євген І.Манайло брав участь у святій літургії, а  до її завершення  на місце знакової події  підійшов  і новообраний – Юрій І. Бабинець, якому  тепер «нести хрест» довіри місцевої громади, весь її тягар і високу святість та відповідальність.

 * * *

О. Володимир Коневич виконав  також почесну місію і вручив Архієрейські грамоти депутату районної ради кількох скликань, підприємцю і благодійнику із Підгірного Василю І. Маргіті, прихожанину із Кр. Мартинки Івану І.Глебі, підприємцю із Підгірного Михайлові І. Маргіті  та добродійнику Івану І. Шведу.

Михайло ІСАК.

 

Ваш отзыв

Ваш коментар