Версія для друку Версія для друку

Його здобутками можна гордитись

Роки летять невблаганно. Не вспів повернутись, як уже 85 років на порозі. Полковнику міліції у відставці Василю Андрійовичу Канчію, ветерану ОВС та війни, інваліду 3 групи, людині, яка 35 років добросовісно прослужила в ОВС, є що згадати і поділитись досвідом з новим поколінням працівників міліції. Це й боротьба з бандою Романюка на Рахівщині, і напружені будні старшого оперуповноваженого карного розшуку, а після — заступника начальника Іршавського райвідділу, начальника паспортного столу і начальника відділу охорони при Іршавському райвідділі. Чимало цікавих епізодів спливають у пам’яті так, начебто це відбулось вчора.
Одна новорічна ніч ледь не виявилась останньою для Василя Канчія. Уже будучи заступником начальника райвідділу міліції, 31 грудня 1965 року, вирішивши службові справи, повертався із Осою додому. Поспішав так, як добігали останні хвилини старого року. І раптом у Ільниці побачив, як у центрі зав’язалась бійка, хулігани напали на голову місцевого колгоспу. Звісно, що Василь Андрійович пройти мимо не зміг, намагався розчепити бешкетників. В якусь мить хтось схопив кам’яну шашку і щосили вдарив працівника міліції по голові. Василь Андрійович впав непритомний. Удар був настільки сильним, що потерпілий довгий час знаходився між життям і смертю. Лікарі майже витягнули його з того світу. Нагадуванням про цю страшну новорічну ніч зостався шрам на голові, а злочинці отримали по заслугах.
Йшов 1966 рік. Повернувшись після тривалого лікування на роботу, Василь Канчій знову з усією відповідальністю взявся працювати. У с.Бронька залишались нерозкритими злочини, які не дозволяли відділу закінчити півріччя на «відмінно». Але біда не втім, а зачіпало за живе: злочинці розгулювали собі на свободі.
Крадіжки із магазину скоїли одні і ті ж злочинці, почерк був один. Все, що тішило Василя Канчія, це залишені крадієм відбитки пальців на пляшці, яку він відправив на експертизу до Ужгорода. Начальник УМВС в Закарпатській області особисто попередив Василя Андрійовича, якщо не буде розкрито згадані крадіжки, то він буде притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Йому нічого не залишилось, як зібрати речі і податись у село Броньку. Поселився разом із дільничними інспекторами на сільській раді, і взялись за роботу. Протягом дня правоохоронці могли перевірити близько 40 осіб — і не тільки мешканців с. Бронька, а й навколишніх сіл.
До пошуку крадіїв приєднувався і актив навколишніх сіл. Тодішній сільський голова нагадав Василю Канчію, що в період крадіжок була пошкоджена огорожа біля магазину синами помітних у селі посадовців. Тоді і з’явилась перша зачіпка, яка привела до злочинців. Невдовзі прийшла відповідь від експертів, які підтвердили причетність підозрюваних до скоєння крадіжок, хоча речових доказів знайдено не було. Поки Василь Канчій із дільничними працювали, на них сипались одна за одною скарги у прокуратуру району та області. Під час проведених обшуків було знайдено два ломи, на яких були сліди від вхідних дверей магазину. А от викрадених годинників із магазину так і не знайшли. Один із злочинців, знаходячись у тюрмі, написав своїй дружині записку, у якій вказав місце схованки і просив позбутись речових доказів. Дружина після отримання записки пішла на потяг Берегово-Кушниця. А Василь Канчій разом з дільничним інспектором на мотоциклі вирішили наздогнати потяг – то була справжня детективна історія із серії теперішніх бойовиків. Та все ж таки зуміли перехопити аж вдома у Броньці. Жінка, побачивши міліціонерів, намагалась знищити записку, але її потім склеїли із маленьких шматочків. У подальшому речові докази було знайдено на даху власного будинку. Під час проведення слідства з’ясувалось, що злочинці скоїли п’ять крадіжок, які протягом кількох років залишались не розкритими. Виїзним судом у с.Бронька злочинців було засуджено до 7 років позбавлення волі.
А Василя Канчія, разом з його товаришами, наказом начальника УМВС було відмічено грошовими преміями. Після розкриття даних крадіжок він очолив паспортний стіл, а потім Василя Канчія призначають начальником відділу державної охорони при Іршавському РВ УМВС. Йому доводилось організовувати із самого початку роботу охорони на підприємствах та заводах району. Магазини ставились на пульт охорони, де при спрацюванні тривожної кнопки працівники держохорони миттєво виїжджали на виклик.
У трудовій книжці полковника міліції у відставці Василя Канчія записаний трудовий стаж 35 років в органах внутрішніх справ. Службу у міліції пройшов від рядового до керівника, якого і досі люди пам’ятають як добросовісну і чесну людину.

Віта ГОРЗОВ

Ваш отзыв

Ваш коментар