Версія для друку Версія для друку

Завуальована реальність

Нещодавно в районній центральній бібліотеці відбулася презентація першої книги Діани Радь «Завуальована реальність». Дівчина ще школярка, почала писати вірші у вісім років. Її поезія спрямована на аудиторію молодих людей, тому що теми, які зачіпає Діана у своїх віршах, знайомі, я думаю, багатьом підліткам. В одному з власних текстів дівчина сама оцінює тематику, яка їй близька:
«Невже я багато бажаю?
Щоб розуміли про що я пишу,
Про сум,
Любов,
Турботу,
Почуття,
Переживання…»
У багатьох віршах можна простежити цю лінію ліричного героя, який прагне, щоб його розуміли й любили. В ліриці багато сумнівів, з якими дівчина прагне розібратися, переживань. Шукає відповіді на питання у собі. Відчутний максималізм та ідеалізм.
«Втома,
Внутрішній конфлікт із собою,
Непорозуміння з боку оточуючих,
Замкнутість та егоїстичність потроху…
Я не раз запитувала та ще й тепер
Запитую,
Як це перебороти?..
Може, просто себе шукаю…»
Хоч усвідомлює, що вже виросла, але батьки для неї важливіші за все. Неодноразово можна знайти в рядках слово «мама». Батькам Діана теж присвятила вірш.
«Як добре, коли в нас є батьки.
Добре, коли є до кого пригорнутись
В скрутну хвилину,
Попросити поради,
Посміхнутись в погану годину.
Кожному потрібні батьки,
Їх ласка,
Турбота,
Теплі слова».
Живучи в непростий час для всіх нас, молода поетеса зачіпає і тему війни, смерті через призму своєї уяви.
До речі, про ліричного героя як від рецензента… Можна помітити, що де-не-де авторка пише не як від жінки, а від чоловіка. «Подзвонила, я трубку принципово не підняв…» Що дуже цікаво, бо вже зрілі поетки використовують цей прийом. Ще один стилістичний прийом, який неможливо не помітити, бо використовується у багатьох віршах – анафора.
Але чи завжди доречно говорити про особливості розділів літературознавства, якщо в поезії це не найголовніше?

Олександра Кузан,
студентка 3 курсу
відділення журналістики УжНУ

Ваш отзыв

Ваш коментар