Версія для друку Версія для друку

«ЗДАТНИЙ ПОБАЧИТИ БОГА»

Віртуальне інтерв’ю з розривом у часі – на десятиліття

Іршавщина знає, як і переважна більшість закарпатців,  свого земляка Адальберта Ерделі здебільшого в іпостасі геніального художника, одного із засновників сучасної закарпатської школи живопису. Кількаріч тому, завдячуючи надзусиллям ректора Закарпатського художнього інституту, професора Івана Небесника та  наданого учнем Ерделі, художником і викладачем Ужгородського коледжу мистецтв українського перекладу  Павла Балли в Ужгородському видавництві Олександри Гаркуші вийшов солідний фоліант «Адальберт Ерделі ІМЕN Літературні твори Щоденники Думки».

Опираючись на роман ДІМОН  та роман із життя  підкарпатського художника  у Мюнхені ІМЕН, ми і зробили таку своєрідну спробу  показати  митця не просто художником, але ще й неперевершеним  майстром слова, філософом, чиє світобачення сприймає новітні, сучасні йому наукові й світоглядні віяння, тенденції  і відкриття. Звичайно, пропоновані читачеві  «відповіді» є вирваними із загального контексту, подекуди  заскладні конструктивно, зі специфічною філософсько-релігйною наповненістю. Сподіваємося, що читач зуміє подолати такого роду труднощі та осягне глибини думки і висоти духу, що їх опанував Адальберт Ерделі.

– Художник досконаліший за  просту людину?

– Ми все знаємо поверхово. Всі наші знання нестійкі. Наші знання зараз базуються на п’яти  органах чуття. І доти  людина не  буде досконалою, поки органів  чуття не стане сім. Це моє тверде переконання. Художні душі  мають сім органів чуття. Їхнє бачення не має меж, бо їх серце й очі так влаштовано, що вони можуть побачити  таємницю творчості, роботи, життя, людського буття, кожного окремо і всіх разом.

Вони щасливі у вічному нещасті земного життя: вони щасливі у безконечному  спогляданні світу, кольору, форми;  щасливі у вічно іншому проявленні нескінченної енергії; щасливими є художні душі, що бачать, бо вони здатні побачити  Бога.

<…> Я не тільки вірю, а й знаю. Шостий  і сьомий органи чуття властиві нам, «художнім душам». Це ніщо інше, як окрім відомих п’яти органів чуття, шостий – всебачення, сьомий – здатність вмістити себе у  всесвіті.

Вмістити себе у всесвіт  можна тільки шляхом любові; побачити  все можна  шляхом мистецтва.

– Ваше покликання в житті?

–Бог створив мене для того, щоб я  його пізнав і любив його.

– Ви довго не одружувалися?

– Для більшості  митців  дружина є прокляттям, якщо не є його надихаючим демоном. Деякі жінки здатні навіть зробити зі свого чоловіка  митця. Але справжній митець завжди залишається самим собою…

– Ви кохали і Вас кохало багато різних жінок, але одружилися саме зі своєю натурницею Магдалиною.

– Зрозуміло, однак, чому Рєпін або Роден одружилися зі своїми натурницями. Це зрослося з їх мистецтвом, з їх головною ідеєю. Коли Роден мав потребу  в гарному неможливому русі, то натурниця моментально вгадувала, чого бажає метр, і вони обоє були тільки святими засобами чистого мистецтва; натурниця з творцем-художником  вічно живуть разом у творі.

– Ви по-різному сприймаєте чоловіка і жінку?

– Жінку вважаю ілюзією. Вона буде для мене тільки настроєм. Не чекаю від неї великих справ, її таємниця – її серце. Суть же чоловіка – його думка. Ми,  чоловіки, повинні створювати, робити, а  ви жінки, маєте ніжно стерти   з нашого чола перли поту тяжкої праці. Ми ж за це платимо вам любов’ю, впродовж цілого життя. Нехай жінка залишається  як ілюзія, щоб вона могла найважчу думку чоловіка зробити легшою лиш однією своєю усмішкою. Ви маєте бути в будинку сонячним променем, і вашим найкращим твором має бути дитина. Це ваша доля. Ми все робимо заради вас – заради  жінки і дітей. Часто дивлячись  з-під нахмурених брів, ми все  ж ніжно гладимо  ваші добрі руки, але  завжди залишайтеся  ілюзією, граційністю, ніжністю…

– Народжений у провінції, здобувши освіту у столиці, ім’я своє Ви утвердили в Європі.

– Моє життя – мов два квартети. Пештський – наповнений сонячним світлом; а другий, провінційний  квартет, був сумним,  як дощовий осінній день.

– Як довго живе  картина?

–  Ця картина – нічого і все. Нічого, бо не говорить  до вас популярною мовою, і все, бо можете в ній  побачити те, що захочете. А щоб ви могли побачити те, що й я, спромога ваших очей має стати подібною до моїх. Кожна картина – це те, що ми в неї вкладемо. Якщо вкладаємо моду – то матиме коротке життя; якщо незмірну глибину, – тоді матиме вічне життя.

– Чи дано глядачеві  побачити довершеність в картині — те, що й автору полотна?

– …Ця картина  не закінчена. І я ніколи її не закінчу, бо людство – світ думок, почуттів і бажань триває надалі, любов і мистецтво навічно залишаються незавершеними. Тож чи можете зрозуміти тепер, чому ця картина одночасно є і нічим, і всім?.. З нічого  і всього за допомогою  розуміння, почуттів, думки і волі народжується щось.

< …> Справжнє мистецтво – анормальне, індивідуальне самовираження. Найчастіше твір залежить не від того, що створює художник, а від того, як створює. І таємниця  безконечності Господа полягає в тому, що світ, як кажуть, він створив з нічого. Своїм словом… І  це залишиться навіки його таємницею. Велич кожного  митця в тому, щоб  малими засобами сказати якнайбільше, а велич Господа  в тому, що з нічого  робить все…

– А в чому  правда на землі?

– Сьогодні законом є життя, завтра смерть є святою, правдою є завжди те, що накаже ситуація.

<…> Немає потреби робити те, до чого нас примушує видимість. Вимоги видимості – середовища, суспільства, ми повинні формально задовольняти, але якщо є сила, яка заради  самовираження в нас постійно нуртує, і вона проб’ється, видимість зникне, ніби її ніколи  й не було.

 – Для вас відкрилася суть, таїна творчості?

– Мистецтво і  любов – це самовираження Людини. І коли людина, виражає себе у цих двох вимірах, тоді вона живе. Через оце самовираження невідома енергія дала життя такій людині, в якій я бачу вершину земного створіння.

… Вдихнув у нього невмирущу душу – зробив  це з мистецтвом … З матерії сформував тіло, зробив  це з любові… І перша людина була створена.

Я не можу по-іншому  уявити собі таїну  творчості і творення.

Якось так я уявляю  секрет всякого творення і на землі, здійснюваного людиною.

– Маєте настільну книгу?

–  … я щодня читаю Біблію і не тому, що це Біблія. Не тому, що в кожному її рядку є наука, філософія, мистецтво і любов;  що з кожного рядка як художник я міг би малювати, як письменник – міг би  писати, як митець – творити, як геній – завжди спостерігати.  А тому, що її таємниця – у вічній переміні. Це і є таємниця створення, мистецького творення, природи, життя.

Це вічна змінність споглядання, тисячолика  краса безконечної перспективи заради спасіння людини і укріплення великого твору новою переміною: трансцендентальним зникненням Христа. Божественна краса! Читаю, бо знаходжу в ній усе для спасіння людини, стільки образів, скільки хочу.  В кожному образі сказано по іншому: «Люби ближнього, як самого себе!», « Люби  свого Господа  всім серцем, усією душею і  усією силою!».

 

Самовільно дозволив собі зайти у світ нашого геніального земляка А. Ерделі

Михайло ІСАК.

Ваш отзыв

Ваш коментар