Синусоїда настроїв на зустрічі учасників АТО із керівниками району із спокійного ритму час від часу досягала крайніх проявів. Це був по суті перший діалог після офіційної реєстрації громадської організації, хоча до цього часу проводилася не одна зустріч як у індивідуальному форматі, так і колективні обговорення наболілих проблем теперішніх фронтовиків.
Першій надали слово вдові Олександра Данильченка Любові Леонідівній. Тихий рівний голос цієї зовні непримітної жінки викликав бурю емоцій. Її оповідь стосувалася всіх рівнів влади. І, фактично, до представників кожного з них були свої претензії. Та при цьому слід завважити, що найменше – до місцевої. В її згорьованих словах нерідко звучала правічна селянська мудрість, що суперечила популістським законам та діям тих, хто перебуває на владному Олімпі: не можете дати землю (бо вся вона по суті вже розпайована і за ким-небудь закріплена), то передбачте державною програмою фінансову компенсацію. Вона ж зі щирими, вдячними словами розповіла про благородний вчинок підприємця Сергія Чепи, який тільки випадково почувши про те, що вона готується до сороковин за полеглим чоловіком, без ніякого її прохання привіз до неї додому всі необхідні продукти.
Слід також зазначити, що у зборах також взяли участь волонтерки Вікторія Шнелцер, Тетяна Пилип, Лариса Ловга, Мар’яна Пилипчинець і Мар’яна Косик із Довгого, які плетуть для Східного фронту маскувальні сітки.
Питання землі залишається актуальним практично для абсолютної більшості учасників антитерористичної операції на Сході України. Його гострота викликала таку ж реакцію середовищі колишніх фронтовиків. І це практично стосується майже всіх населених пунктів. Членам правління громадської організації потрібно брати участь у засіданнях виконкому та сесіях місцевих рад, на яких розглядатимуться питання, що стосуються законних інтересів і прав учасників бойових дій.
На зустріч із членами громадської організації «Захисники рідної Вітчизни» прийшли т.в.о. голови райдержадміністрації Віктор Симканинець та заступник голови районної ради Петро Добромільський. Розмова із демобілізованими учасниками АТО з перших хвилин набула гострого характеру, проте вже через деякий час увійшла в спокійне і конструктивне русло у якому обидві сторони чули одна одну і сприймали аргументи кожного. Чимало говорилося про соціальну реабілітацію фронтовиків,їх медичне обслуговування, санаторно-курортне лікування, психологічну реабілітацію.
Слід відзначити, що місцева влада із власної ініціативи взялася за забезпечення цієї категорії жителів району та їх сімей твердим паливом. Що і як там не говорити, але по більшості із порушуваних проблемних питань є позитивне просування, хоча наразі й не таке, яке б задовольняло обидві сторони. До прикладу, за рахунок місцевого бюджету 66 учасникам АТО по програмі «Турбота» вже виплачено 90 тисяч гривень, з них вдовам – по 4 тисячі, важкопораненим – по три, пораненим – по дві і учасникам –1 тисячі гривень. На сесії райради було прийнято рішення кожному учаснику АТО виділити по 10 тисяч гривень. Для проведення їх всебічної діяльності виділено кабінет та кошти на фінансування громадської організації. Крім того, вирішено розробити паспорт, де фіксувати проблеми учасників АТО і по мірі можливості їх вирішувати. Водночас виділено тим, хто потребує, медикаменти.
У такому форматі і статусі громадської організації на офіційному рівні зустріч із керівництвом району проходила вперше. Це – початок такого шляху. Але вже він показав, що у діалозі за взаємної толерантності і взаємозацікавленості у досягненні позитивного результату його можна досягнути.
Михайло ІСАК.
