- Нове життя - https://nz-ir.com -

ТЯГЛИ ЗА ВУХА…

Побувавши цього понеділка на розширеній нараді з питання добровільного об’єднання територіальних громад, на якій головний доповідач Олег Лукша (мій колега по далекому вже фізичному факультету УжНУ) досить непогано намагався донести до присутнього в залі районного будинку культури активу району основні ідеї адміністративно-територіальної реформи (АТР), хочеться сказати наступе:

1. Можливо, тому, що свого часу, – у 2005 році, не було проведено цю АТР і стала фактом необхідність проведення АТО на Донбасі?!!!

2. Вловлюючи реакцію залу в ході запитань і відповідей після лекції відразу згадалась народна мудрість про бідного ведмедя, якому відірвали вуха, коли тягли до меду, а потім і хвоста – коли тягли від меду…

3. Важко, дійсно важко змінити країну, яка не дуже хоче змінюватися. Це прямо відчувалось в залі. Чому? Можливо, в тому числі тому, що середній вік аудиторії був досить поважний, а з роками в людині все-таки переважає консерватизм, підсвідоме бажання нічого різко не змінювати.

4. А справді, навіщо? Напевно, щоб жити як європейці, які у своїх країнах уже давно провели подібні реформи. Чи ми все ще підсвідомо хочемо працювати, як у СРСР, а жити як у ЄС? Очевидно, таке не можливе.

5. І все ж, підстав для недовіри більш ніж достатньо: іменна наша колишня держава нас обманула, наприклад, коли наші заощадження із колишніх Зберкас плавно перетекли у далеку Москву і там і залишились… Або вже сучасна держава, уряд якої по світу шукає, де б позичити гроші, впритул не бачачи, що ці гроші з України постійно утікають в офшорні  зони, і що гроші є у певної частини населення, але вони лежать у скляних банках, бо народ не вірить старій системі?

6. Замкнене коло? Але і з нього можна вийти, і цей вихід нам пропонує експертне середовище і вихідці із громадянського суспільства, які нарешті почали впливати на законотворення у нашій державі.

7. Так, це нелегко і нешвидко.

Але нібито нарешті у нашого найвищого керівництва (не всього) так чи інакше з’явилася політична воля до змін у правильному напрямку, бажання діяти, хоча вміння діяти ще небагато.

8. Відомий економіст Дж. Стігліц дійшов висновку, що нерівність і несправедливість – це політичний вибір, результат накопичення несправедливих політичних рішень і недоречних пріоритетів.

Наша постмайданна влада не змогла (або не схотіла?) прийняти необхідні рішення, щоб відновити довіру до себе. Можливо, і тому виник волонтерський рух, який є доказом того, що у нас є багато відповідальних громадян, і цей вірус солідарності та колективних дій, який вони несуть, «заражає» все більше людей і формується критична маса лідерів, які розуміють, що успішними будуть ті з них, які очолять рух нашого суспільства до Європи.

9. І тут дуже важлива роль преси і інших ЗМІ у зваженому висвітленні суті реформ, у правильному формуванні громадської думки, бо успіх забезпечую тільки достатня підтримка людей.

10. В питаннях реформи ще багато неясного самим реформаторам, головне, немає ясності  в питаннях власності громад на землю, комунальну власність, джерела фінансування  громад  і т.п.

І тому спішити треба повільно…

Вектор руху обрано правильно.

І треба подякувати експертам за проведену велику роботу, за бачення нової країни.

Ця реформа – наш шанс.

Не упустити б його. І обійти всі можливі граблі…

 

В. СКОБЛЕЙ.