Версія для друку Версія для друку

ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ СПАДКОВИХ ПРАВ

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1222 Цивільного кодексу передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Як передбачено статтями 1268-1269 Цивільного кодексу спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем відповідно до підпункту 3.22 пункту 3 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі – Порядок).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат.

Порядком встановлюється, що при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва. Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.

Відповідно до підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз’яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться на підставі документів, оформлених відповідно до статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та витягу з Державного земельного кадастру.

Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів:

   1. Довідка виконкому сільради — за якою адресою і з ким проживав (ла) померлий (ла) на день смерті, чи оформляв (ла) у виконкомі сільради заповіт.

2. Заповіт з відміткою виконкому сільради про його дійсність.

3. Сертифікат на право на земельну частку (пай), свідоцтво про право власності на майновий пай.

4. Правоустановчий документ на нерухоме майно — свідоцтво про право власності (договір купівлі — продажу, дарування, свідоцтво про право на спадщину , тощо) та витяг з КП “Іршавське БТІ” для вчинення нотаріальних дій.

5. Ощадні книжки та довідка Ощадбанку про залишок по вкладам.

6. Сертифікат акцій, виписка з реєстру акціонерів.

7. Техпаспорт або свідоцтво про реєстрацію автомашини, акт оцінки (грошової вартості) автомашини.

8. Акт на право приватної власності на землю, довідка земельного відділу про грошову оцінку земельної ділянки.

9. Документи, які підтверджують родинний зв”язок, в тому числі, свідоцтво про смерть, про народження, про одруження, про розірвання шлюбу.

10. Паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, пенсійне посвідчення.

Наталія Калинич,

консультант Іршавської  державної нотаріальної контори.                                          

Ваш отзыв

Ваш коментар