Версія для друку Версія для друку

102-А ЕММИНА ВЕСНА

13 травня 2015 року жителька села Білки Емма Михайлівна Чорба зустріла свою 102-у весну. Одна із старожилів села тієї неділі, 10 травня, як і завжди, прийшла до храму на службу Божу.

За словами отця Віталія Шелемби, бабка Емма напередодні свого Дня народження просилася до сповіді. Причастилася. А в середу, в День її народження, греко-католицька громада вітала свою найстарішу вірницю і співала їй «Многая літ».

… Рік 1913. Село Білки. У сім’ї Михайла Михайловича та Ілони Михайлівни Станко народжується дівчинка, яку назвали Еммою. Народилося ще троє дітей: Марія, Юлія та Петро.

Бабка Емма файну має пам’ять. У свої літа згадує такі деталі, що дай, Боже, і нам таке пам’ятати. «Навчаламся в народній школі рідного села. Училамся на єдиничку (тобто на відмінно). Ходити було до школи далеко, то інколи пропускала уроки. Не малам топанок, а зими були студені… Муй чоловік Михайло (помер 46 років тому) був у колхозі ланковим, вирощував кукурудзу, картоплю, сад та інші культури. Я тоже робила в колхозі, за єден трудодень давали нам по 44 копійки, — каже вона – Копалисьме тенгерицю».

«Народилам трьох діточок: Марію, Ганну і Петра. Усі вони, слава Богу, вищу освіту здобули. Старша Марія працювала в колгоспі агрономом-ланковою. Була відомою на весь колишній Союз. Аня робила економістом у сільпі. Петро і зараз викладає у Белгородському університеті (Росія).

– А чи зналисьте Юрія Юрійовича Пітру? – питаю у старенької.

– Та чом би його не знала, коли він від мене тільки на рік молодший. З моїм чоловіком дуже цімборовали. Змагалися їх ланка з ланкою. А коли мій чоловік помер, став нам першим помічником. А дочка Марійка стала його послідовницею. Добрий був чоловік.

– Коли було важче життя: під час воєн чи після них? – запитую.

– Знаєте, найтяжче мені типирь, одколи робитим не годна, як колись. А я робити дуже люблю. І люблю тих, котрі хоча б щось роблять. Тих, які не лише матеріально, але й духовно збагачують землю.

Пригадались вибори депутатів У Верховну Раду. Як члену дільничної комісії мені випала честь із скринькою в руках побувати в Емми Михайлівни вдома. Питаю в онуків, де бабка. Виявляється, бабка на автобусі поїхала з їх мамою до церкви, а потім піде в Будинок культури проголосувати. Так і сталося. Після Служби Божої бабка Емма прийшла до урни і проголосувала за краще майбутнє.

– Що тепер просите в Бога?

– У Бога прошу лем спокою в нашій державі!

Вона завжди вела скромне і побожне життя. Бог дав їй довгі роки життя.

… Пишна корона сивизни, що обрамлює чоло 102-літньої Емми, і зморшками пооране лице старенької, в якої зовсім молода душа, лише підкреслюють велике багатство, яке людина може отримати від Господа тут на Землі, — довготу днів своїх у Благодаті Божій…

Петро ПІТРА,

с. Білки        

Ваш отзыв

Ваш коментар