- Нове життя - https://nz-ir.com -

ПЕРШОПРОХІДЦЯМ – ЧЕСТЬ І ШАНА

Свого часу Василь Васильович належав до партфункціонерів базової ланки. Але не з тих –  безоглядних і бездумних, а з числа тих, хто сподівався, маючи благородні пориви і чисті помисли та чесно працюючи, ошляхетнити комуно-радянську систему. Вже через роки, як це нерідко буває, одна випадкова зустріч, перевернула його свідомість, а відтак – і все наступне життя.

У кінці 1980-их років  вчитель історії Нижньоболотнянської восьмирічної школи Василь Лемак оздоровлювався в санаторії «Карпати». То був бурхливий період нашої історії, з визначними постатями. Між відпочиваючими миттєво поширилася новина, що поряд із ними набирається здоров’я та сил лідер Народного Руху України В’ячеслав Чорновіл. Якось хтось із тих, хто сидів поряд, зауважив на зовні непоказного чоловіка, он – він іде, а сьогодні ввечері у таборі відпочинку студентів Львівського держуніверситету імені Івана Франка – зустріч із В’ячеславом Максимовичем. Після тієї дискусії, а саме в такому форматі проходила та пам’ятна зустріч, Василь Васильович повернувся додому зовсім іншим: світоглядно він змінився, став на звичні речі дивитися з національно-патріотичних позицій.

Саме про оце внутрішнє перевтілення, радикальне переосмислення світоглядних і політичних поглядів говорив історик, вчитель-пенсіонер перед учнями рідної школи. Для них, та й не тільки для них, але і для багатьох колег-педагогів він по-справжньому став відкриттям, живим втіленням нашої новітньої історії. Саме через особисту Василя Васильовича скромність ця сторінка його біографії через чверть століття стала для одних майже призабутою, а для інших – своєрідним відкриттям, хоча зустрічаються з ним практично щодня.

Це дійство відбулося на традиційній загальношкільній лінійці минулої п’ятниці, після того, коли директор Наталія Половка представила в новій іпостасі Василя  Васильовича, а також і гостей: Василя Івановича Марущинця, першого голову районної організації НРУ (1989-1994), який  нині працює радником МЗС України,  Ярослава Васильовича Гудя, заступника голови Іршавської РО НРУ, та Вільхівського сільського голову  Василя Івановича Чийпеша. Всі троє гостей прийшли до В.В.Лемака не з порожніми руками – Василь Іванович вручив Василю Васильовичу Почесну грамоту за підписом В.Куйбіди, нинішнього голови духовно успадкованого чорноволівського НРУ, Ярослав Васильович – «конвертовану» повагу від громадськості села та району, а Василь Іванович Чийпеш – квіти…

На протилежній околиці району – в Чорному Потоці – висока всеукраїнська відзнака знайшла ще одного номінанта. На цей раз у сільській раді Почесна грамота Народного Руху України була вручена В.І.Марущинцем Михайлові Андрійовичу Глебі – директору місцевого будинку культури. Хоча на цей раз церемонія вручення нагороди не була такою багаточисельною, але стала для всіх її учасників не менш емоційною, багатою на подробиці у спогадах про ті, без перебільшення, історичні події в житті країни та на теренах нашого краю. Своє ретроспективне бачення того часу, окрім Василя Івановича та Михайла Андрійовича, розкрили депутат райради В.І.Маргіта і Чорнопотіцький сільський голова Є.І.Манайло.

Нагороди, як і пам’ять про історію та людей, що її творили і на місцевому, і на всеукраїнському рівнях, записані на її скрижалях, нехай і різної величини, буквами. Важливо те, що там їх не стерти ані часові, ані кон’юнктурним сучасникам.

Михайло ІСАК