Версія для друку Версія для друку

Сценічна колядка: від письменника Станинця – академікові Мушинкові

Сьогодні мало хто не думає про війну. Коли гримлять гармати – музи мовчать.Але все ж, коли гримлять гармати – музи мають не мовчати, а бути ще сильнішими, інакше – смерть…

В день Трьох Святих в Нижньоболотнянській ЗОШ І-ІІ ст. колядували о. Юрію Станинцю. Це була друга літературна зустріч, започаткована  у квітні 2013 року. А роком раніше до того відкрили  музей в школі. До речі, музей Юрія Станинця «Червона йонотаночка» – єдиний суто літературний музей у нашому районі. 11 квітня 2014 року виповнилося 20 років з дня смерті Юрія Івановича. Не судилося якось тогоріч вшанувати пам’ять, бо події  у країні розвиваються настільки динамічно і за непередбачуваним «сценарієм», що здавалося б сьогодення у своїй актуальності заступало вічне.

   У одному із своїх нарисів  «Чи можна веселити?», написаному у 1991 році ,Ю. Станинець написав: «Дуже запраглося ще раз заколядувати з моїми односельчанами».  За фольклорними та етнографічними записами Юрія Станинця, матеріалами, зібраними самостійно від найстраших жителів Шарду, було відтворено  автентичну сільську коляду: від Святого вечора, коли під вікна прибігали похресники і сусідські хлопчики-вінчувальники, і до величних Різдвяних пісень на Всеношній.  У дійстві брали участь всі: учні, учителі, техперсонал, батьки. Крім звичних і постійних гостей наших зустрічей  в особі: Івана Михайловича Ребрика – письменника  й видавця, засновника  першого недержавного видавництва «Гражда»; Наталії Йосипівни Ребрик – кандидата  філологічних наук, доцента, проректора Закарпатського художнього інституту,  до школи був запрошений    Микола Іванович Мушинка, академік НАН України, професор, доктор філологічних наук (м. Пряшів, Словаччина).

Академік Мушинка був приємно здивований, що у нашому краї ще збереглися давні традиції, і сказав: «Я уважно стежу за подіями на Закарпатті. Дуже радий, що відбуваються такі літературні зустрічі, бо тоді виростає духовно багата молода генерація».

Присутність академіка Миколи Мушинки в нашій невеличкій  школі, а також факт, що й він особисто добре знає творчість Юрія Станинця, свого часу листувався з ним, створювали особливу атмосферу. А ще упродовж багатьох десятиліть Микола Мушинка співпрацював у Пряшеві з родачкою письменника, видатним карпатознавцем Оленою Рудловчак (родом з Мукачева), бібліотеку  й архів якої (з чималою добіркою листів о. Юрія Станинця) щойно недавно передано як цілісний комплекс Ужгородському національному університету. Важко передати емоційний стан учасників цього свята від спілкування з академіком. Бо ж набереться не так багато людей в Україні, хто мав змогу бодай потримати в руках і погортати оригінальне видання, скажімо, «Русалки Дністрової», а гість виймав і подавав по колу  видання раритетні, унікальні святині, що уособлюють національний дух.

Закінчилася літературна зустріч під Городищем – горою, що оспівана Станинцем  у романі «Сусіди», звідки відкривається чудовий вид на благодатну Боржавську долину, де заповідав себе поховати  отець Юрій, де віддали шану йому і його дружині Маргариті Шелестай, Йосипу Терелі.

Наталія ПОЛОВКА,

директор Нижньоболотнянської ЗОШ І-ІІ ступенів.

Ваш отзыв

Ваш коментар