Іван Іванович Лупак народився у благочестивій християнській сім’ї робітників у селі Білки. Його дід понад десять років прислуговував у місцевому православному Петро-Павлівському храмі, а батьки регулярно відвідували церкву, віддано молилися Богу. Тож отець Іоан змалку знає, що таке слово Боже, адже й сам ходив до храму, прислуговував, звертався до Господа у молитвах. І слава Богу, у січні цього року минуло вже 9 років, як він є священиком. Одна справа, коли ти сам, як кажуть, рвеш на собі сорочку і хизуєшся своїми здобутками, а зовсім інша, як маса людей як мінімум серед односельців позитивно відгукується за тебе. Івана Івановича Лупака багато білківчан знає з хорошої сторони і має добру думку за його діяльність як священика. У цьому легко переконатися, поспілкувавшись з жителями Білок. Про те, як він до цього йшов, ми й поцікавилися у нього.
Як зізнається сам отець Іоан, те, що з раннього віку мав Бога у своєму серці, якраз і слугувало тому, що у подальшому вирішив присвятити себе служінню Господу. Отже, після здобуття повної середньої освіти вступив у духовне училище у селі Великі Ком’яти, що на Виноградівщині. Там вчився два роки. Відтак став студентом третього курсу Київської духовної семінарії. По закінченні цього закладу одружився з благочестивою дівчиною з Білок Наталією Євгенівною Горзов. І вже з милістю Божою першого серпня 2005 року, на свято Серафима Саровського у Приборжавському, преосвященнійшим єпископом Агапітом був рукоположений у сан диякона. А за півроку цей же єпископ у кафедральному соборі Мукачева на честь ікони Божої Матері Почаєвської, як говорять у народі, висвятив Івана Івановича Лупака на священика. Йому випала честь служити разом з одним з найбільш достойних священнослужителів Мукачівсько-Ужгородської православної єпархії, благочинним Іршавського району, отцем Георгієм Чулеєм.
За таких умов нелегко було здобувати собі авторитет, але отець Іоан зумів це зробити, причому доволі успішно. Не спроста йому довірили опікуватися недільною школою в храмі, адже вбачали у ньому перспективного і достойного. Ці уроки відвідує сорок-п’ятдесят дітей. Приємно, що вже один вихованець Петро Горзов вступив у Київську духовну семінарію. І наразі є ще кілька претендентів. Окрім цього, викладає уроки духовності в Білківській ЗОШ І-ІІІ ступенів №2. Це завдяки плідній співпраці з директором цього закладу Петром Васильовичем Чорбою. Відрадно і те, що дуже часто батьки вихованців і недільної школи, і звичайної дізнаються теж від дітей багато цікавого, яке свого часу не мали змоги пізнати.
У чому ж секрет священика з позитивним авторитетом?! За словами отця Іоана, священик – це не професія, а покликання. У семінарії вчилося чимало, але служінню Богу присвятило себе небагато — лише ті, кого призвав Господь. Це нелегкий труд. Необхідне уміння знайти спільну мову з різними людьми, виконувати церковні обряди не лише згідно з релігійними канонами, а й з побажаннями жителів такого великого села, як Білки. Аби знайти цю золоту формулу, потрібно проявити неабияку мудрість і майстерність. Священик може досконало володіти церковною теорією, але не мати народного визнання. Прихожани православного Петро-Павлівського храму у селі Білки залюбки слухають духовний спів отця Іоана, насолоджуються його молитвою і залишаються задоволеними виконанням ним обрядів. А це неабияка оцінка його діяльності як священика.
Кожна людина має свої знакові події, які найбільше запам’ятовуються. Звісно, є вони і в отця Іоана. Разом з отцем Георгієм Чулеєм освятили сесійну залу райради після ремонту, пам’ятник Божої Матері у центрі села. Йому випала честь з отцем Георгієм та настоятелем Свято-Іллінського храму Іршави Михайлом Юриною освятити нове пологове відділення райлікарні. Також був серед чотирьох священиків, які перед відкриттям окропили святою водою санаторій «Боржава». Це — благочинний району Георгій Чулей, отець Іоан та два священнослужителі з Довгого. Приємні спогади залишились від поїздки на Святу землю – в Єрусалим.
Ясна річ, для священика важливою складовою є сім’я, яка покликана бути еталоном християнської моралі. Ця складова в отця Іоана є надійною і зразковою. Спільно з матушкою Наталією в любові до Бога виховують трьох діток: Олександра, Івана, Тетянку.
Якщо дещо підсумувати розповідь про отця Іоана, то можна сказати, що має хороший старт, здобутки і, незважаючи на молодість, яка аж ніяк не є недоліком, позитивний авторитет. Усе це й надалі сприятиме йому достойно славити ім’я Боже.
Іван СТЕПОВИЙ.
