- Нове життя - https://nz-ir.com -

ДВІ П’ЯТІРКИ – МОВ КРИЛА ДОЛІ

У Надії Дмитрівни Повх доля могла скластися зовсім по іншому. Адже відразу по закінченні середньої школи за комсомольською путівкою пішла працювати в заготконтору, де тоді готувалася до здачі районна ударна комсомольска будова – консервний цех. Проте, не склалося в неї робити кар’єру в споживчій кооперації. Вже восени перейшла  в Приборжавську польову бригаду радгоспу  імені Горького. Тоді ж поступила на заочне навчання агрономічного відділення Мукачівського радгосп-технікуму.

Згодом  директор В.Ф.П’ятенко запропонував  їй стати обліковцем Довжанської бригади,  згодом –   в шпалерному цеху  допоміжних промислів, нормувальницею Луківської бригади. Її відповідальність, справедливість, мабуть,  стали одним із тих критеріїв, коли її призначили завідуючою газо-заправною станцією. Для декого це стало  б хлібним місцем, а для неї – головна біль: діяла ж бо за принципом – в першу чергу дати балон пропану тій робітниці, що в полі із мотикою, а начальство знайде собі як не в радгоспі, то в районі.

Паралельно навчалася вже у Львівському сільськогосподарському інституті на економічному факультеті.  Невдовзі  їй, молодому спеціалісту,  довіряють одну із найбільш відповідальних посад, на якій згідно функціональних обов’язків,  доводилося збирати щодня  25 статистичних зведень і передавати в районне агропромислове  об’єднання.

Наступним етапом для неї стала робота  кадровиком. Зараз важко уявити, але тоді в господарстві  трудилося  1100 працівників.

З розпадом колгоспу  перейшла  на роботу в сільську раду. На той час через місцеві ради проходила оплата праці всіх бюджетників. Надія Дмитрівна  мала таких аж 220.

Сьогодні, коли вона головний бухгалтер Приборжавської сільської ради,  у неї, як мовиться в народі, інша жура: де знайти кошти  не просто на утримання закладів соціальної сфери, але й на її розвиток. Як один із найбільш промовистих прикладів – дошкільний навчальний заклад. За останні роки тут поміняли дах, вікна, двері, обладнали нове джерело водопостачання, оновили м’який  і твердий інвентар, встановили сучасний котел. В цілому заклад  отримав своєрідне друге дихання.

В селі важко знайти  таку ділянку роботи, до якої був би не причетний порядний сільський голова. А в Приборжавському В.І.Шпортень, коли мова заходить на цю тему, то обов’язково додає, що будь-що добре робити, коли в тебе є порядний і високо професійний головний бухгалтер.

Михайло Боржавський.